Ст2116 коап

Кодекс Республики Беларусь об Административных Правонарушениях
Статья 21.16. Нарушение правил пользования жилыми помещениями

1. Нарушение правил пользования жилыми помещениями или содержания жилых и вспомогательных помещений жилого дома (за исключением оплаты за техническое обслуживание жилых помещений и пользование ими, за коммунальные услуги, оказываемые населению, отчислений на капитальный ремонт), конструктивных элементов и инженерных систем либо самовольные переустройство и (или) перепланировка жилых и (или) нежилых помещений, в том числе инженерных систем, без изменения несущей способности конструкций, а также использование не по назначению жилых помещений, пригодных для проживания, –

влекут наложение штрафа в размере до тридцати базовых величин, а на юридическое лицо – от тридцати до пятидесяти базовых величин.

2. Самовольные переустройство и (или) перепланировка жилых и (или) нежилых помещений, приведшие к снижению несущей способности конструктивных элементов здания, а также переоборудование вентиляционных шахт и каналов –

влекут наложение штрафа в размере от тридцати до пятидесяти базовых величин, а на юридическое лицо – от пятидесяти до семидесяти базовых величин.

Склад адміністративного правопорушення

Склад — це опис діяння у законі. Опис ще не вчиненого, а тільки передбачуваного чи можливого діяння. Для такого опису використовуються лише юридично значущі ознаки, які характеризують діяння, як правопорушення. Вони отримали назву конструктивних ознак.

Так, склад адміністративного правопорушення становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності.

Склад адміністративного проступку становить передбачена нормами права сукупність ознак, за наявності яких відповідне протиправне діяння визначається саме як адміністративний проступок. До цих ознак належать: 1) об’єкт; 2) об’єктивна сторона; 3) суб’єкт; 4) суб’єктивна сторона проступку.

1. Об’єкт – це те на що спрямоване посягання. Об’єктом адміністративного проступку, як і будь якого правопорушення, є суспільні відносини. Визначені діяння тому і називаються антигромадськими і забороняються, що заподіють шкоду існуючим суспільним відносинам. Визнання останніх об’єктом правопорушення допомагає розкрити соціальну суть адміністративного проступку, моральний характер адміністративної відповідальності.

загальний — усі суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права. Виходячи з визначення адміністративного правопорушення загальним об’єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установлений порядок управління;

родовий — група однорідних суспільних відносин, урегульованих нормами адміністративного права. Наприклад: суспільні відносини в сільському господарстві, в галузі охорони природи, на транспорті тощо;

безпосередній — конкретні суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права. Наприклад, у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 78 КУпАП (порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів), йдеться про безпосередній об’єкт адміністративного правопорушення — суспільні відносини у сфері охорони довкілля, яким завдається шкода за рахунок певних протиправних дій. Водночас таке правопорушення характеризується і суспільною небезпекою.

Об’єкт адміністративного правопорушення — слід відрізняти від предмета правопорушення, під яким розуміють конкретні об’єкти матеріального світу (речі), щодо яких учинено правопорушення (автомобіль, наркотичні засоби тощо).

2. Об’єктивна сторона складу порушення — це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Вона включає в себе передусім такі ознаки, як:

— саме протиправне діяння — дія чи бездіяльність (значна більшість порушення чинного законодавства, що вчиняється шляхом протиправних дій (наприклад дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 423 КУпАП), псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КУпАП), решта у формі бездіяльності — коли особа для того, щоб не допустити протиправної поведінки, повинна вчинити позитивні дії, але вона з якихось причин їх не вчиняє. Це, наприклад, неявка громадянина на виклик до військового комісаріату без поважних причин (ст. 211-1 КУпАП). Необхідними умовами бездіяльності є обов’язковість і можливість особи діяти в конкретній обстановці;

б) шкідливі наслідки — негативні зміни, що мають місце в ре­зультаті вчинення правопорушення. Зазвичай вказані зміни тор­каються передусім об’єкта адміністративного правопорушення. Виходячи з наявності чи відсутності матеріальних шкідливих наслідків розрізняють два види адміністративних правопору­шень: з матеріальним складом і з формальним складом. До пер­шого виду відносять такі, для яких обов’язковим елементом є настання матеріальних шкідливих наслідків (наприклад, пошко­дження газопроводів під час провадження робіт (ст. 103-2 КУпАП), де матеріальним шкідливим наслідком є пошкоджений газо­провід). Своєю чергою, до другого виду відносять правопору­шення, для яких факт настання матеріальних шкідливих наслідків не є обов’язковим; для них сам факт учинення правопорушення свідчить про настання шкідливих наслідків (наприклад, пору­шення порядку провадження господарської діяльності, передба­чене ст. 164 КУпАП, може і не спричинити матеріальних шкідли­вих наслідків із причини випуску якісної продукції, товарів, на­дання послуг, водночас це — адміністративне правопорушення з формальним складом, оскільки шкідливі наслідки формально полягають у здійсненні господарської діяльності без державної реєстрації чи ліцензії);

в) причинний зв’язок між діянням і шкідливими наслідками. Насамперед стосується до адміністративних правопорушень із матеріальним складом, де необхідно чітко встановити, що діяння передувало настанню шкідливих наслідків і між ними є причинний зв’язок.

2. Необов’язкові (факультативні), до яких слід віднести ознаки:

— часу вчинення правопорушення (наприклад, заборонений час (статті 85,187 КУпАП), час судового засідання (ст. 185-3 КУпАП) тощо);

— місця його вчинення, а саме: а) територій, де діють особливі правила поводження: громадське місце (ст. 173 КУпАП), заборонене місце (ст. 85), невідведене місце (ст. 174 КУпАП), б) споруд: автомобільний шлях (ст. 141 КУпАП), автомобільна дорога (ст. 132 КУпАП), проїзна частина шляху, автомагістраль (ст. 122 КУпАП), залізничні колії (ст. 109 КУпАП), залізничний переїзд (ст. 128 КУпАП), порт, пристань, вантажний двір, контейнерний пункт (площадка) (ст. 136 КУпАП), аеродром (ст. 111 КУпАП) тощо; в) установ: військовий комісаріат (ст. 2116 КУпАП), суд (ст. 185-5); г) транспортних засобів: річкові і маломірні судна (ст. 117 КУпАП), трамвай, тролейбус, автобус, маршрутне таксі (ст. 119 КУпАП), повітряне судно (ст. 112 КУпАП), вантажний поїзд, гужовий транспорт, підніжки і дах вагонів (ст. 109 КУпАП), приміський поїзд, поїзди дальнього та місцевого сполучення, метрополітен (ст. 110 КУпАП) тощо);

— способів (наприклад, господарська діяльність без державної реєстрації або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 164 КУпАП; для демонстрування фільмів або розповсюдження фільмів шляхом продажу чи передачі в прокат фільмокопій без необхідно отримати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (ст. 164-6 КУпАП); керівництво об’єднанням громадян, яке не легалізувалося (одержало офіційне визнання), у встановленому порядку тягне за собою відповідальність за ст. 186-5 КУпАП; для пуску газу на установки, що використовують газ, необхідно одержати дозвіл органів державного газового нагляду (ст. 101 КУпАП); самовільне проведення гідротехнічних робіт тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 61 КУпАП) тощо). Для характеристики способу вчинення окремих правопорушень законодавець може використовувати такі оцінні поняття, як «злісне» (статті 185,185-3,185-4 КУпАП), «грубе» (статті 85,86,108 КУпАП), «безгосподарне» (ст. 150 КУпАП) тощо;

— засобів вчинення правопорушення (наприклад, порушення правил користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту — ст. 119 КУпАП); експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах (ст. 211 КУпАП), використання засобів зв’язку з метою порушення громадського порядку (ст. 148-3 КУпАП); застосування засобів вимірювання, що мають відхилення від граничнодопустимих значень, для використання результатів вимірювань у сферах, що підлягають державному метрологічному наглядові (ст. 171 КУпАП); самовільне використання з корисливою метою електричної, теплової енергії або газу без приладів обліку (ст. 103 КУпАП) тощо).

3. Суб’єктом проступку виступають фізичні, осудні особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які вчинили ті чи інші проступки, і які досягли встановленого законодавством віку адміністративної відповідальності. Згідно зі ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент скоєння правопорушення 16-річного віку.

Суб’єкти бувають двох видів:

1. Загальні — усі громадяни, які проживають або перебувають на території України.

2. Спеціальні – іноземці, службові особи, неповнолітні, військовослужбовці та військовозобов’язані, працівники органів внутрішніх справ, народні депутати України та деякі інші.

Крім цього суб’єктом адміністративного правопорушення можуть бути і юридичні особи.

4. Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення — внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до скоєного діяння та його шкідливих наслідків.

Ознаки суб’єктивної сторони:

Вина — психічне ставлення особи до скоєного діяння та його шкідливих наслідків.

Це — обов’язкова ознака суб’єктивної сторони, що проявляється у формі умислу чи необережності.

Умисел має місце у правопорушенні тоді, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Лише з умислом можуть бути вчинені такі адміністративні правопорушення, як самовільне використання транспортних засобів, машин чи меха­нізмів або зберігання транспортних засобів у невстановлених місцях (ст. 132 КУпАП) чи вчинення насильства в сім’ї (ст. 173-2 КУпАП).

Необережність має місце у правопорушенні тоді, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслід­ків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслід­ків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Це може бути втра­та паспорта з необережності (ст. 198 КУпАП) чи знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем (ст. 77 КУпАП).

це усвідомлювана причина, яка спонукає особу до скоєння правопорушення.

Мета — це очікуваний результат, бажані наслідки, яких прагне досягти особа вчиненням правопорушення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Ст2116 коап

Вчення про склад правопорушення посідає одне з центральних місць в адміністративно-правовій науці та має велике практичне значення.

По-перше, воно сприяє виявленню найістотніших ознак антигромадських діянь, їх розмежуванню і встановленню справедливих санкцій;

по-друге, допомагає правозастосовчим органам правильно кваліфікувати правопорушення та вживати адекватних їм заходів впливу;

по-третє, дає можливість зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів і правовому вихованню громадян.

Склад — це опис діяння у законі. Опис ще не вчиненого, а тільки передбачуваного чи можливого діяння. Для такого опису використовуються лише юридично значущі ознаки, які характеризують діяння, як правопорушення. Вони отримали назву конструктивних ознак.

Так, склад адміністративного правопорушення становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності.

При описі складів досить широко використовуються оцінні ознаки. Зміст таких ознак у нормативному порядку чітко не визначається і питання про їх наявність або відсутність вирішується правозастосувачем з урахуванням конкретних обставин.

Тому значну роль у розкритті їхнього змісту відіграють теоретичні дослідження. Це такі ознаки, як «грубе порушення» (статті 85, 108 КУпАП), «істотна шкода» (ст. 186 КУпАП), «аварійна обстановка» (ст. 128і КУпАП), «забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання» (ст. 184 КУпАП), «безгосподарне утримання» (ст. 150 КУпАП), «об’єкти, що сприяють масовому скупченню птахів, небезпечних для польотів повітряних суден» (ст. 111 КУпАП), «образливе чіпляння до громадян» (ст. 173 КУпАП), стан, «що ображає людську гідність і громадську мораль» (ст. 178 КУпАП), «злісна непокора» (ст. 185 КУпАП), «злісне ухилення» (статті 1853, 1854 КУпАП), «поважні причини» (ст. 210 КУпАП) тощо.

Ознаки можна розрізняти за ступенем узагальнення. У такому разі йдеться про ознаки:

б) родові або видові;

в) конкретні, або одиничні.

Загальні властиві всім складам (вина, діяння тощо).

Родові (видові) характерні для групи складів. Наприклад, для складів, що описують правопорушення у галузі стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації, специфічним буде об’єкт зазіхань — суспільні відносини, що складаються в цій сфері.

Конкретні (одиничні) характеризують окремі конкретні склади. Наприклад, «безпека польотів» (ст. 111 КУпАП), «безквитковий проїзд пасажирів» (ст. 135 КУпАП), «ворожіння» (ст. 181 КУпАП), «виклик спеціальних служб» (ст. 183 КУпАП), «неповага до суду» (ст. 1853 КУпАП).

Структура складу адміністративного проступку

Для того щоб виникли правовідносини відповідальності, одних фактичних підстав недостатньо, тому що необхідні ще й правові підстави, якими є конкретні юридичні факти (юридичні підстави), тобто наявність у діях особи складу адміністративного проступку.

Якщо поняття правопорушення (проступку) офіційно визначено в адміністративному законодавстві України, то визначення його юридичного складу існує лише в теорії права. Ці два поняття близькі за своїм змістом, але не тотожні. Термін «правопорушення» містить у собі як елементи складу, так і ознаки, які не мають значення для вирішення питання про можливість притягнення до юридичної відповідальності. Склад правопорушення завжди конкретний і становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Під юридичним складом розуміють передбачену нормами адміністративного права сукупність ознак, за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.

До цих ознак належать:

б) об’єктивна сторона;

г) суб’єктивна сторона проступку. Розглянемо більш детально ознаки цих елементів. Залежно від рівня узагальнення виділяють:

— загальний об’єкт, яким є суспільні відносини, що 1) регулюються різними галузями права і 2) охороняються адміністративними санкціями. Такий об’єкт є спільним для усіх видів адміністративних правопорушень.

Так, ст. 14 КЗпП щодо укладення колективного договору передбачає попереднє обговорення умов договору. Порушення цієї норми тягне за собою відповідальність за ст. 41і «Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди» КУпАП;

— родовий об’єкт — однорідні групи суспільних відносин, які в сукупності складають загальний об’єкт. Розподіл цього цілого (загального об’єкта) на частини (родові об’єкти) може проводитися за різними критеріями.

По-перше, усю сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративними санкціями, можна поділити на частини залежно від того, якою галуззю права вони регулюються. Отже, можна говорити про адміністративні, земельні, трудові, цивільні та інші правовідносини як родові об’єкти проступків.

По-друге, як критерій класифікації можна використовувати структуру соціально-господарського комплексу. За цією ознакою можна виділити такі родові об’єкти, як відносини в сільському господарстві, промисловості, на транспорті тощо.

По-третє, як критерій класифікації можна використовувати зміст суспільних відносин, що охороняються. З урахуванням цього критерію розрізняють такі родові об’єкти, як власність, громадський порядок, громадська безпека, здоров’я населення, порядок управління;

— видовий об’єкт — самостійний складовий різновид родового об’єкта, відокремлена група суспільних відносин, загальних для ряду проступків. Вони виступають відокремленою і досить самостійною частиною родового об’єкта.

Наприклад, якщо взяти такий родовий об’єкт, як власність, то її види-це власність приватна, комунальна та державна.

Видовий об’єкт широко використовується законодавцем, який спеціальними актами встановив адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху, військового обліку, прав споживачів тощо;

— безпосередній об’єкт — одне або декілька суспільних відносин, яким спричиняється шкода певним правопорушенням. Наприклад, при перевищенні швидкості — громадська безпека на дорозі тощо.

Для складів деяких адміністративних проступків обов’язковим є предмет посягання. Так, законодавець виділяє предмет посягання у вигляді майна у ст. 51 КУпАП, заборонених предметів у ст. 188 КУпАП, товарів, транспортних засобів, на що прямо вказується у п. З ст. 322 МК.

Об’єктивна сторона складу порушення — це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Вона включає в себе передусім такі ознаки, як:

— саме протиправне діяння — дія чи бездіяльність (значна більшість порушення чинного законодавства, що вчиняється шляхом протиправних дій (наприклад дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 423 КУпАП), псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КУпАП), решта у формі бездіяльності — коли особа для того, щоб не допустити протиправної поведінки, повинна вчинити позитивні дії, але вона з якихось причин їх не вчиняє. Це, наприклад, неявка громадянина на виклик до військового комісаріату без поважних причин (ст. 211і КУпАП). Необхідними умовами бездіяльності є обов’язковість і можливість особи діяти в конкретній обстановці;

— шкідливі наслідки діяння;

— причинний зв’язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що настали;

— час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення. Протиправне діяння є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони,

всі ж інші ознаки є факультативними.

Протиправне діяння може характеризуватись як просте та складне.

Просте діяння являє собою єдину однократну (одноактну) дію чи бездіяльність (наприклад, відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, тощо).

Складне протиправне діяння утворює різні склади адміністративних правопорушень, у тому числі:

— тих, що складаються з альтернативних дій (наприклад, ст. 189′ КУпАП встановлює відповідальність за порушення порядку видобутку, виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Кожна з альтернативних дій в таких випадках вже сама по собі є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак особа не скоює нового складу правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі зазначені в диспозиції норми права заборонені дії;

— тривалих правопорушень, тобто таких, які, почавшись з якої-не-будь протиправної дії чи бездіяльності, продовжуються потім безперервно шляхом невиконання (порушення) обов’язків (це, наприклад, порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів (ст. 1956 КУпАП);

— продовжуваних правопорушень, тобто таких, які складаються з декількох тотожних протиправних дій, зв’язаних між собою і спрямованих для досягнення загальної мети, і які в сукупності своїй утворюють єдине правопорушення. Таке правопорушення скоюється не безперервно, а окремими епізодами, внутрішньо тісно пов’язаними, але відокремленими в часі, які виступають ніби ланками одного ланцюга. Прикладами подібних правопорушень може виступати багаторазовий випуск (направлення) річкового судна в плавання без документів, що посвідчують належність судна, придатність його до плавання, з неукомплектованим екіпажем, при невідповідності технічного стану судна наявним документам, з порушенням установлених правил завантаження, норм пасажиро-місткості, обмежень по району та умовах плавання, а також допуск до керування судном або його механізмами і обладнанням осіб, які не мають відповідного диплома (посвідчення, свідоцтва) (ст. 116і КУпАП). Залежно від наявності шкідливих наслідків виділяють:

— матеріальні склади адміністративних правопорушень (коли такі наслідки у нормі права передбачаються — наприклад, пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, промисловими і комунально-побутовими викидами, відходами і покидьками, що спричиняє його усихання чи захворювання (ст. 72 КУпАП), знищення лісу в результаті підпалу (ст. 77 КУпАП); а також, коли описується дія, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі: самовільне користування надрами (ст. 47 КУпАП); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів (ст. 912 КУпАП); марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів (ст. 98 КУпАП) тощо);

— формальні склади правопорушень (коли такі наслідки у нормі права не передбачаються — наприклад проживання за недійсним паспортом (ст. 197 КУпАП), неявка за викликом до військового комісаріату (ст. 210 КУпАП, ст. 211і КУпАП), порушення прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України (ст. 202 КУпАП), прийняття паспорта в заставу (ст. 201 КУпАП) тощо).

Більшості правопорушень властиві формальні склади.

При кваліфікації матеріальних складів повинен чітко простежуватись причинний зв’язок між протиправним діянням та наявними шкідливими наслідками. В окремих випадках їх розмір слугує критерієм для кваліфікації того чи іншого протиправного діяння або як злочину.

Інколи окремі правові ознаки об’єктивної сторони включаються законодавцем безпосередньо в конструкцію тієї чи іншої правової норми і набувають кваліфікуючого значення. Це ознаки, які стосуються:

— часу вчинення правопорушення (наприклад, заборонений час (статті 85,187 КУпАП), час судового засідання (ст. 1853 КУпАП) тощо);

— місця його вчинення, а саме: а) територій, де діють особливі правила поводження: громадське місце (ст. 173 КУпАП), заборонене місце (ст. 85), невідведене місце (ст. 174 КУпАП), б) споруд: автомобільний шлях (ст. 141 КУпАП), автомобільна дорога (ст. 132′ КУпАП), проїзна частина шляху, автомагістраль (ст. 122 КУпАП), залізничні колії (ст. 109 КУпАП), залізничний переїзд (ст. 128і КУпАП), порт, пристань, вантажний двір, контейнерний пункт (площадка) (ст. 136 КУпАП), аеродром (ст. 111 КУпАП) тощо; в) установ: військовий комісаріат (ст. 2116 КУпАП), суд (ст. 1855); г) транспортних засобів: річкові і маломірні судна (ст. 117 КУпАП), трамвай, тролейбус, автобус, маршрутне таксі (ст. 119 КУпАП), повітряне судно (ст. 112 КУпАП), вантажний поїзд, гужовий транспорт, підніжки і дах вагонів (ст. 109 КУпАП), приміський поїзд, поїзди дальнього та місцевого сполучення, метрополітен (ст. 110 КУпАП) тощо);

— способів (наприклад, господарська діяльність без державної реєстрації або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 164 КУпАП; для демонстрування фільмів або розповсюдження фільмів шляхом продажу чи передачі в прокат фільмокопій без необхідно отримати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (ст. 1646 КУпАП); керівництво об’єднанням громадян, яке не легалізувалося (одержало офіційне визнання), у встановленому порядку тягне за собою відповідальність за ст. 1865 КУпАП; для пуску газу на установки, що використовують газ, необхідно одержати дозвіл органів державного газового нагляду (ст. 101 КУпАП); самовільне проведення гідротехнічних робіт тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 61 КУпАП) тощо). Для характеристики способу вчинення окремих правопорушень законодавець може використовувати такі оцінні поняття, як «злісне» (статті 185,1853,1854 КУпАП), «грубе» (статті 85,86,108 КУпАП), «безгосподарне» (ст. 150 КУпАП) тощо;

— засобів вчинення правопорушення (наприклад, порушення правил користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту — ст. 119 КУпАП); експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах (ст. 211і КУпАП), використання засобів зв’язку з метою порушення громадського порядку (ст. 1483 КУпАП); застосування засобів вимірювання, що мають відхилення від граничнодопустимих значень, для використання результатів вимірювань у сферах, що підлягають державному метрологічному наглядові (ст. 171 КУпАП); самовільне використання з корисливою метою електричної, теплової енергії або газу без приладів обліку (ст. 103і КУпАП) тощо).

У чинному законодавстві України про адміністративну відповідальність нічого спеціально не вказується щодо замаху на адміністративне правопорушення. На практиці ж до відповідальності за окремі правопорушення винні особи нерідко притягуються уже на стадії замаху (наприклад, при вчиненні дій, спрямованих на незаконну реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, оформлення документів на проживання (ст. 204 КУпАП) тощо.

Суб’єктами адміністративної відповідальності можуть бути фізичні (осудні особи, які на момент вчинення адміністративного проступку досягли шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) та юридичні особи.

Серед загальних суб’єктів виділяють і так звані спеціальні суб’єкти (ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень або, які не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах). До них належать, наприклад:

— за ознаками трудової та службової діяльності: посадові (службові) особи; капітани кораблів; працівники підприємств торгівлі та громадського харчування; водії; підприємці; військовослужбовці та працівники ОВС;

— за ознаками протиправної поведінки в минулому: особи, які раніше притягалися до адміністративної відповідальності; перебували під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ; хворі на наркоманію;

— за ознакою знаходження на спеціальному обліку у військкоматі: призовник; військовозобов’язаний; резервіст; особа, яка знаходиться на військових зборах.

У названих випадках йдеться про специфічний правовий статус; тих чи інших осіб, що обумовлює закріплення за суб’єктом проступку наступних спеціальних ознак:

1) притаманні лише окремим групам громадян;

2) виникають на підставі індивідуально-правових актів або інших нормативних актів;

3) відображають специфіку правового статусу цих суб’єктів;

4) закріплені у КУпАП;

5) закріплюються з метою диференціювати відповідальність різних категорій громадян.

У законодавстві про адміністративні правопорушення не розкривається поняття осудності, воно випливає з визначення неосудності. Як зазначено в ст. 20 КУпАП, під неосудністю розуміється стан, в якому особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи Іншого хворобливого стану. Виходячи і цього, можна зробити висновок, що осудність — це здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними, а отже, і нести за них відповідальність.

Для неповнолітніх вік, з якого може настати адміністративна відповідальність, визначається не в день народження особи, а з нуля годин наступної за днем народження доби. Якщо точну дату дня народження встановити неможливо, то проводиться судово-медична експертиза, яка і визначає рік народження. У цьому випадку днем народження винного вважається останній день року. Якщо вік визначений мінімальною та максимальною кількістю років, слід виходити з мінімального віку, який визначається експертизою.

Суб’єктом адміністративного проступку є і юридична особа. Слід зазначити, що згідно із положеннями КУпАП суб’єктом визнається лише фізична особа, однак з урахуванням реалій часу в окремих нормативно-правових актах визначаються засади адміністративної відповідальності юридичних осіб. У перспективному законодавстві юридична особа визнається самостійним суб’єктом адміністративної відповідальності, її засади визначаються в окремому структурному підрозділі проекту КУпАП.

Притягнення до адміністративної відповідальності іноземних громадян, які користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі умислу або необережності.

Згідно зі ст. 10 КУпАП проступок визнається умисним, якщо особа, яка його вчинила: а) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; бажала настання цих наслідків; б) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, закон називає два види умислу:

— прямий умисел (dolus directus), коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків;

— непрямий умисел (dolus indirectus), коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

У цьому зв’язку необхідно підкреслити, що багато складів адміністративних правопорушень є формальними і в них не описується така ознака адміністративних проступків, як настання шкідливих наслідків чи заподіяння правопорушником збитку.

Зазначений підхід законодавця у кожному випадку вмотивований однією з трьох обставин:

а) шкідливі наслідки очевидні (незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур та молодняка — ст. 65 КУпАП; знищення зелених насаджень або інших об’єктів озеленення населених пунктів -ст. 153 КУпАП);

б) шкідливі наслідки складно визначити (обчислити), і законодавець не вважає за потрібне обтяжувати правозастосувачів установленням ще однієї ознаки складу (марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів — ст. 98 КУпАП);

в) існування шкідливих наслідків конкретного діяння взагалі проблематично, хоч шкода від маси аналогічних правопорушень очевидна (проживання без паспорта або за недійсним паспортом — ст. 197 КУпАП).

Вищенаведене вимагає мати на увазі наступне: у формальних складах обсяг об’єктивної сторони вичерпується переліком ознак діяння й обставин його здійснення. З цього випливає, що і від винного можна вимагати усвідомлення, розуміння лише тих обставин, які названі у складі, але не передбачення шкідливих наслідків і, тим більше, бажання їх настання.

При виконанні формальних складів умисел полягає в усвідомленні протиправності дій і бажанні їх вчинити (у навмисності протиправного поводження).

Лише у деяких статтях КУпАП (41і, 46і, 116,121,1643,198,211)умисел прямо зазначається як ознака складу проступку. У багатьох же інших статтях умисел як необхідна ознака складу мається на увазі, хоч у тексті цього слова немає.

При вчиненні такого правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), питання про форму вини вирішується шляхом тлумачення цих статей (теорія і практика тлумачить їх однозначно: у названих випадках-вина може бути тільки умисною).

З урахуванням зазначеного, можна стверджувати, що кількість адміністративних проступків, що вчиняються тільки навмисно, досить велика. Крім того, значна кількість проступків може вчинятися навмисно або необережно (порушення санітарно-гігієнічних правил), а деякі — найчастіше навмисно (безквитковий проїзд).

Правопорушення визнається вчиненим з необережності (ст. 11 КУпАП), коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (недбалість).

Мотив як кваліфікуюча ознака проступку в чинному адміністративно-деліктному законодавстві відсутній.

Конструктивною ознакою складу в ряді випадків є і підлягає встановленню мета правопорушення. Кваліфікуюче значення вона має у ст. 422 (заготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції), ст. 103і (самовільне використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб), ст. 1602 (незаконна торговельна діяльність, тобто здійснення угод купівлі-продажу товарів чи інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання неконтрольованого державою прибутку).

Отже, склад адміністративного проступку — це логічна конструкція, правове поняття про проступок. Як і будь-яке поняття, воно відображає лише істотні ознаки реальних явищ, тобто конкретних протиправних діянь.

Логічна конструкція складу проступку закріплюється в праві та стає правовою категорією, обов’язковою і такою, що забезпечується примусовою силою держави. Перелік ознак, закріплених у складі проступку, є достатньою та необхідною умовою для кваліфікації діяння. Це означає, що діяння тільки тоді визнається адміністративним проступком, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі. З іншого боку, для кваліфікації діяння як адміністративного проступку достатньо, коли в ньому мають місце всі ознаки, що входять до його складу, інші ознаки на кваліфікацію не мають впливу.

Понятие состава административного проступка

Учение о составе правонарушения занимает одно из центральных мест в административно-правовой науке и имеет большое практическое значение.

Во-первых, оно способствует выявлению наиболее существенных признаков антиобщественных деяний, их разграничению и установлению справедливых санкций;

во-вторых, помогает правозастосовчим органам правильно квалифицировать правонарушения и принимать адекватные им меры воздействия;

в-третьих, дает возможность понять закон, помогает обучению юристов и правовому воспитанию граждан.

Состав — это описание деяния в законе. Описание еще не совершенного, а только предполагаемого или возможного деяния. Для такого описания используются лишь юридически значимые признаки, характеризующие деяние, как правонарушение. Они получили название конструктивных признаков.

Так, состав административного правонарушения-совокупность его главных, определяющих признаков, выделенных законодателем как типичные, необходимые и одновременно достаточные для привлечения лица к юридической ответственности.

При описании составов достаточно широко используются оценочные признаки. Содержание таких признаков в нормативном порядке четко не определяется и вопрос об их наличии или отсутствии решается правоприменителем с учетом конкретных обстоятельств.

Поэтому значительную роль в раскрытии их содержания играют теоретические исследования. Это такие признаки, как «грубое нарушение» (статьи 85, 108 Куоап), «существенный вред» (ст. 186 Куоап), «аварийная обстановка» (ст. 128і Куоап), «обеспечение необходимых условий жизни, обучения и воспитания» (ст. 184 Куоап), «бесхозяйственное содержание» (ст. 150 Куоап), «объекты, способствующих массовому скоплению птиц, опасных для полетов воздушных судов» (ст. 111 Куоап), «оскорбительное приставание к гражданам» (ст. 173 Куоап), состояние, «оскорбляющем человеческое достоинство и общественную нравственность» (ст. 178 Куоап), «злостное неповиновение» (ст. 185 Куоап), «злостное уклонение» (статьи 1853, 1854 Куоап), «уважительные причины» (ст. 210 Куоап) и т.п.

Признаки можно различать по степени обобщения. В таком случае речь идет о признаки:

б) родовые или видовые;

в) конкретные, или единичные.

Общие присущие всем составам (вина, деяния и т.п.).

Родовые (видовые) характерны для группы складов. Например, для складов, описывающих правонарушения в области стандартизации, качества продукции, метрологии и сертификации, специфическим объект посягательств — общественные отношения, складывающиеся в этой сфере.

Конкретные (единичные) характеризуют отдельные конкретные составы. Например, «безопасность полетов» (ст. 111 Куоап), «безбилетный проезд пассажиров» (ст. 135 Куоап), «гадание» (ст. 181 Куоап), «вызов специальных служб» (ст. 183 Куоап), «неуважение к суду» (ст. 1853 Куоап).

Структура состава административного проступка

Для того чтобы возникли правоотношения ответственности, одних фактических оснований недостаточно, потому что необходимы еще и правовые основания, которыми являются конкретные юридические факты (юридические основания), то есть наличие в действиях лица состава административного проступка.

Если понятие правонарушения (проступка) официально определены в административном законодательстве Украины, то определение его юридического состава существует только в теории права. Эти два понятия близки по смыслу, но не тождественные. Термин «правонарушения» содержит в себе как элементы состава, так и признаки, которые не имеют значения для решения вопроса о возможности привлечения к юридической ответственности. Состав правонарушения всегда конкретный и составляет совокупность главных, определяющих признаков, выделенных законодателем как типичные, необходимые и одновременно достаточные для привлечения лица к юридической ответственности. Отсутствие хотя бы одного из элементов состава исключает правовую ответственность.

Под юридическим составом понимают предусмотренную нормами административного права совокупность признаков, при наличии которых то или иное противоправное деяние можно квалифицировать как правонарушения.

К этим признакам относятся:

б) объективная сторона;

г) субъективная сторона проступка. Рассмотрим более подробно признаки этих элементов. В зависимости от уровня обобщения выделяют:

— общий объект, которым являются общественные отношения, 1) регулируются различными отраслями права и 2) охраняются административными санкциями. Такой объект является общим для всех видов административных правонарушений.

Так, ст. 14 Кзот относительно заключения коллективного договора предусматривает предварительное обсуждение условий договора. Нарушение этой нормы влечет за собой ответственность по ст. 41і «Уклонение от участия в переговорах относительно заключения, изменения или дополнения коллективного договора, соглашения» Коап;

— родовой объект — однородные группы общественных отношений, которые в совокупности составляют общий объект. Распределение этого целого (общего объекта) на части (родовые объекты) может проводиться по разным критериям.

Во-первых, всю совокупность общественных отношений, охраняемых административными санкциями, можно разделить на части в зависимости от того, какой отраслью права они регулируются. Следовательно, можно говорить о административные, земельные, трудовые, гражданские и иные правоотношения как родовые объекты проступков.

Во-вторых, как критерий классификации можно использовать структуру социально-хозяйственного комплекса. По этому признаку можно выделить такие родовые объекты, как отношения в сельском хозяйстве, промышленности, на транспорте и т.д.

в-третьих, как критерий классификации можно использовать содержание общественных отношений, охраняемых. С учетом этого критерия различают такие родовые объекты, как собственность, общественный порядок, общественная безопасность, здоровье населения, порядок управления;

— видовой объект — самостоятельный составляющий разновидность родового объекта, обособленная группа общественных отношений, общих для ряда проступков. Они выступают обособленной и достаточно самостоятельной частью родового объекта.

Например, если взять такой родовой объект, как собственность, то ее виды-это собственность частная, коммунальная и государственная.

Видовой объект широко используется законодателем, который специальными актами установил административную ответственность за нарушение правил дорожного движения, воинского учета, прав потребителей и т.д.;

— непосредственный объект — одно или несколько общественных отношений, которым вызывается жаль определенным правонарушением. Например, при превышении скорости — общественная безопасность на дороге и т.д.

Для некоторых составов административных проступков обязательным является предмет посягательства. Так, законодатель выделяет предмет посягательства в виде имущества в ст. 51 Куоап, запрещенных предметов в ст. 188 Куоап, товаров, транспортных средств, на что прямо указывается в п. Из ст. 322 МК.

Объективная сторона состава нарушения — это система предусмотренных административно-правовой норме признаков, характеризующих внешнюю сторону проступка. Она включает в себя прежде всего такие признаки, как:

— именно противоправное деяние — действие или бездействие (значительное большинство нарушение действующего законодательства, которое совершается путем противоправных действий (например, мелкое хищение чужого имущества (ст. 51 Куоап), производство, хранение, транспортировка или реализация продуктов питания или продовольственного сырья, загрязненных микроорганизмами и другими биологическими агентами сверх предельно допустимые уровни (ст. 423 Куоап), порча и загрязнение сельскохозяйственных и других земель (ст. 52 Куоап), остальные в форме бездействия — когда лицо для того, чтобы не допустить противоправного поведения, должна совершить положительные действия, но она по каким-то причинам их не совершает. Это, например, неявка гражданина по вызову военного комиссариата без уважительных причин (ст. 211і Куоап). Необходимыми условиями бездействия является обязательность и возможность человека действовать в конкретной обстановке;

— вредные последствия деяния;

— причинная связь между противоправным деянием и вредными последствиями, которые наступили;

— время, место, условия, способы и средства совершения правонарушения. Противоправное деяние является обязательным признаком объективной стороны,

все же остальные признаки являются факультативными.

Противоправное деяние может характеризоваться как простое и сложное.

Простое деяние представляет собой единую однократную (одноактную) действие или бездействие (например, отправления без разрешения таможенного органа транспортного средства, находящегося под таможенным контролем, и т.д.).

Сложное противоправное деяние образует различные составы административных правонарушений, в том числе:

— тех, что состоят из альтернативных действий (например, ст. 189′ Коап устанавливает ответственность за нарушение порядка добычи, производства, использования и реализации драгоценных металлов и драгоценных камней, драгоценных камней органогенного образования и полудрагоценных камней). Каждая из альтернативных действий в таких случаях уже сама по себе является достаточным основанием для привлечения к административной ответственности. Однако лицо не совершает нового состава правонарушения, если оно последовательно осуществляет все указанные в диспозиции нормы права запрещенные действия;

— длительных правонарушений, то есть таких, которые, начавшись с какого-нибудь противоправного действия или бездействия, продолжаются затем непрерывно путем неисполнения (нарушения) обязанностей (это, например, нарушение порядка производства, хранения, перевозки, торговли и использования пиротехнических средств (ст. 1956 Куоап);

— продолжаемых правонарушений, то есть таких, которые состоят из нескольких тождественных противоправных действий, связанных между собой и направленных для достижения общей цели, и которые в своей совокупности образуют единое правонарушение. Такое правонарушение совершается не непрерывно, а отдельными эпизодами, внутренне тесно связанными, но разделенные во времени, которые выступают как бы звеньями одной цепи. Примерами подобных правонарушений может выступать многократный выпуск (направление) речного судна в плавание без документов, удостоверяющих принадлежность судна, годность его к плаванию, с неукомплектованим экипажем, при несоответствии технического состояния судна имеющимся документам, с нарушением установленных правил загрузки, норм пассажиро-вместимости, ограничений по району и условиям плавания, а также допуск к управлению судном или его механизмами и оборудованием лиц, не имеющих соответствующего диплома (удостоверения, свидетельства) (ст. 116і Куоап). В зависимости от наличия вредных последствий выделяют:

— материальные составы административных правонарушений (когда такие последствия в норме права предусматриваются — например, повреждение леса сточными водами, химическими веществами, нефтью и нефтепродуктами, промышленными и коммунально-бытовыми выбросами, отходами и отбросами, что влечет его усыхание или заболевание (ст. 72 Куоап), уничтожение леса в результате поджога (ст. 77 Куоап); а также, когда описывается действие, что обязательно влечет за собой вредные последствия, хотя последние закону и не названы: самовольное пользование недрами (ст. 47 Куоап); превышение лимитов и нормативов использования природных ресурсов (ст. 912 Куоап); расточительное расходование топливно-энергетических ресурсов (ст. 98 Куоап);

— формальные составы правонарушений (когда такие последствия в норме права не предусматриваются — например проживание по недействительному паспорту (ст. 197 Куоап), неявка по вызову в военный комиссариат (ст. 210 Куоап, ст. 211і Куоап), нарушение пограничного режима или режима в пунктах пропуска через государственную границу Украины (ст. 202 Куоап), принятие паспорта в залог (ст. 201 Куоап) и т.п.).

Большинству правонарушений свойственны формальные составы.

При квалификации материальных складов должен четко прослеживаться причинная связь между противоправным деянием и имеющимися вредными последствиями. В отдельных случаях их размер служит критерием для квалификации того или иного противоправного деяния или преступления.

Иногда отдельные правовые признаки объективной стороны включаются законодателем непосредственно в конструкцию той или иной правовой нормы и приобретают квалифицирующего значения. Это признаки, которые касаются:

— времени совершения правонарушения (например, запрещенное время (статьи 85,187 Куоап), время судебного заседания (ст. 1853 Куоап);

— места его совершения, а именно: а) территорий, где действуют особые правила поведения: общественное место (ст. 173 Куоап), запретное место (ст. 85), невідведене место (ст. 174 Куоап), б) сооружений: автомобильный путь (ст. 141 Куоап), автомобильная дорога (ст. 132′ Куоап), проезжая часть пути, автомагистраль (ст. 122 Куоап), железнодорожные пути (ст. 109 Куоап), железнодорожный переезд (ст. 128і Куоап), порт, пристань, грузовой двор, контейнерный пункт (площадка) (ст. 136 Куоап), аэродром (ст. 111 Куоап) и т.п.; в) учреждений: военный комиссариат (ст. 2116 Коап), суд (ст. 1855); г) транспортных средств: речные и маломерные суда (ст. 117 Куоап), трамвай, троллейбус, автобус, маршрутное такси (ст. 119 Куоап), воздушное судно (ст. 112 Куоап), грузовой поезд, гужевой транспорт, подножки и крышу вагонов (ст. 109 Куоап), пригородный поезд, поезда дальнего и местного сообщения, метрополитен (ст. 110 Куоап);

— способов (например, хозяйственная деятельность без государственной регистрации или без получения лицензии на осуществление определенного вида хозяйственной деятельности влечет за собой административную ответственность по ст. 164 Куоап; для демонстрации фильмов или распространение фильмов путем продажи или передачи в прокат фильмокопий без необходимо получить государственное удостоверение на право распространения и демонстрирования фильмов (ст. 1646 Куоап); руководство объединением граждан, которое не легализировалось (получило официальное признание) в установленном порядке влечет за собой ответственность по ст. 1865 Куоап; для пуска газа на установки, использующие газ, необходимо получить разрешение органов государственного газового надзора (ст. 101 Коап); самовольное проведение гидротехнических работ влечет за собой административную ответственность (ст. 61 Куоап). Для характеристики способа совершения отдельных правонарушений законодатель может использовать такие оценочные понятия, как «злостное» (статьи 185,1853,1854 Куоап), «грубой» (статьи 85,86,108 Куоап), «бесхозяйственное» (ст. 150 Куоап) и т.п.;

— средств совершения правонарушения (например, нарушение правил пользования средствами автомобильного транспорта и электротранспорта — ст. 119 Куоап); эксплуатация водителями транспортных средств, идентификационные номера составных частей которых не отвечают записям в регистрационных документах (ст. 211і Куоап), использование средств связи с целью нарушения общественного порядка (ст. 1483 Куоап); применение средств измерения, имеющие отклонения от предельно допустимых значений, для использования результатов измерений в сферах, подлежащих государственному метрологическому надзору (ст. 171 Коап); самовольное использование в корыстных целях электрической, тепловой энергии или газа без приборов учета (ст. 103і Куоап).

В действующем законодательстве Украины об административной ответственности ничего специально не указывается относительно покушения на административное правонарушение. На практике же до ответственности за отдельные правонарушения виновные лица нередко привлекаются уже на стадии покушения (например, при совершении действий, направленных на незаконную регистрацию иностранцев и лиц без гражданства, оформлению документов на проживание (ст. 204 Куоап) и т.п.

Субъектами административной ответственности могут быть физические (вменяемые лица, которые на момент совершения административного проступка достигшим шестнадцатилетнего возраста (ст. 12 Куоап) и юридические лица.

Среди общих субъектов выделяют и так называемые специальные субъекты (те, которым свойственны определенные особенности относительно совершения тех или иных правонарушений или, которые не несут административную ответственность на общих основаниях). К ним относятся, например:

— по признакам трудовой и служебной деятельности: должностные (служебные) лица; капитаны кораблей; работники предприятий торговли и общественного питания; водители; предприниматели; военнослужащие и сотрудники ОВД;

— по признакам противоправного поведения в прошлом: лица, которые ранее привлекались к административной ответственности; находились под административным надзором органов внутренних дел; больные наркоманией;

— по признаку нахождения на специальном учете в военкомате: призывник; военнообязанный; резервист; лицо, которое находится на военных сборах.

В названных случаях речь идет об специфический правовой статус; тех или других лиц, что обусловливает закрепление за субъектом проступка следующих специальных признаков:

1) присущи лишь отдельным группам граждан;

2) возникают на основании индивидуально-правовых актов или иных нормативных актов;

3) отражают специфику правового статуса этих субъектов;

4) закреплены в Коап;

5) закрепляются с целью дифференцировать ответственность различных категорий граждан.

В законодательстве об административных правонарушениях не раскрывается понятие вменяемости, оно вытекает из определения невменяемости. Как указано в ст. 20 Коап, под невменяемостью понимается состояние, в котором лицо не могло осознавать свои действия или руководить ими вследствие хронической душевной болезни, временного расстройства душевной деятельности, слабоумия или Иного болезненного состояния. Исходя и этого, можно сделать вывод, что вменяемость — это способность лица осознавать свои действия или руководить ими, а значит, и нести за них ответственность.

Для несовершеннолетних возраст, с которого может наступить административная ответственность, определяется не в день рождения человека, а с ноля часов следующих за днем рождения суток. Если точную дату дня рождения установить невозможно, то проводится судебно-медицинская экспертиза, которая и определяет год рождения. В этом случае днем рождения винного считается последний день года. Если возраст определен минимальным и максимальным количеством лет следует исходить из минимального возраста, который определяется экспертизой.

Субъектом административного проступка является и юридическое лицо. Следует отметить, что в соответствии с положениями Коап субъектом признается только физическое лицо, однако с учетом реалий времени в отдельных нормативно-правовых актах определяются основы административной ответственности юридических лиц. В перспективном законодательстве юридическое лицо признается самостоятельным субъектом административной ответственности, ее принципы определяются в отдельном структурном подразделении проекта Куоап.

Привлечении к административной ответственности иностранных граждан, пользующихся иммунитетом от административной юрисдикции Украины, решаются дипломатическим путем.

Субъективная сторона характеризуется виной в форме умысла или неосторожности.

Согласно ст. 10 Коап проступок признается умышленным, если лицо, его совершившее: а) сознавало противоправный характер своего действия; предвидело его вредные последствия; желала наступления этих последствий; б) сознавало противоправный характер своего деяния; предвидело его вредные последствия; сознательно допускало наступление этих последствий.

Таким образом, закон называет два вида умысла:

— прямой умысел (dolus directus), когда лицо осознает противоправность своего деяния, предвидит и желает наступления вредных последствий;

— косвенный умысел (dolus indirectus), когда лицо осознает противоправность своего деяния, предвидит вредные последствия и при этом прямо не желает, но сознательно допускает их наступления.

В этой связи необходимо подчеркнуть, что многие составов административных правонарушений являются формальными и в них не описывается такой признак административных проступков, как наступление вредных последствий или причинения правонарушителем ущерба.

Указанный подход законодателя в каждом случае мотивированный одной из трех обстоятельств:

а) вредные последствия очевидны (незаконная порубка, повреждение и уничтожение лесных культур и молодняка — ст. 65 Куоап; уничтожение зеленых насаждений или других объектов озеленения населенных пунктов-ст. 153 Куоап);

б) вредные последствия сложно определить (вычислить), и законодатель не считает нужным обременять правозастосувачів установкой еще одного признака состава (расточительное расходование топливно-энергетических ресурсов — ст. 98 Куоап);

в) существование вредных последствий конкретного действия вообще проблематично, хотя вред от массы аналогичных правонарушений очевидна (проживание без паспорта или по недействительному паспорту — ст. 197 Куоап).

Вышеприведенное требует иметь в виду следующее: в формальных составах объем объективной стороны исчерпывается перечнем признаков деяния и обстоятельств его совершения. Из этого следует, что и от виновного можно требовать осознание, понимание только тех обстоятельств, которые названы в составе, но не предвидение вредных последствий и, тем более, желание их наступления.

При выполнении формальных составов умысел заключается в осознании противоправности действий и желании их совершить (в преднамеренности противоправного поведения).

Лишь в некоторых статьях Коап (41і, 46і, 116,121,1643,198,211)умысел прямо указывается как признак состава проступка. Во многих же других статьях умысел как необходимый признак состава подразумевается, хотя в тексте этого слова нет.

При совершении такого правонарушения, как мелкое хищение чужого имущества (ст. 51 Куоап), вопрос о форме вины решается путем толкования этих статей (теория и практика толкует их однозначно: в названных случаях-вина может быть только умышленной).

С учетом сказанного, можно утверждать, что количество административных проступков, которые совершаются только умышленно, довольно большая. Кроме того, значительное количество проступков может совершаться умышленно или неосторожно (нарушение санитарно-гигиенических правил), а некоторые — зачастую намеренно (безбилетный проезд).

Правонарушение признается совершенным по неосторожности (ст. 11 Коап), когда лицо, его совершившее, предвидело возможность наступления вредных последствий своего действия или бездействия, но легкомысленно рассчитывало на их предотвращение (самонадеянность) либо не предвидело возможности наступления таких последствий, хотя должна была и могла их предвидеть (небрежность).

Мотив как квалифицирующий признак проступка в действующем административно-деліктному законодательстве отсутствует.

Конструктивным признаком состава в ряде случаев является и подлежит установлению цель правонарушения. Кваліфікуюче значение она имеет в ст. 422 (заготовка, переработка с целью сбыта или сбыт продуктов питания или другой продукции), ст. 103і (самовольное использование в корыстных целях электрической и тепловой энергии без приборов учета (если использование приборов учета обязательное) или вследствие умышленного повреждения приборов учета или любым другим способом), ст. 1602 (незаконная торговая деятельность, то есть осуществление сделок купли-продажи товаров или иных предметов с уклонением от регистрации в установленном порядке с целью получения неконтролируемой государством прибыли).

Следовательно, состав административного проступка — это логическая конструкция, правовое понятие о проступке. Как и любое понятие, оно отражает только существенные признаки реальных явлений, то есть конкретных противоправных деяний.

Логическая конструкция состава проступка закрепляется в праве и становится правовой категорией, обязательным и обеспечивается принудительной силой государства. Перечень признаков, закрепленных в составе проступка, является достаточным и необходимым условием для квалификации деяния. Это означает, что деяние только тогда признается административным проступком, когда оно содержит все признаки его состава, отсутствие хотя бы одного из них означает отсутствие состава в целом. С другой стороны, для квалификации деяния как административного проступка достаточно, когда в нем имеют место все признаки, входящие в его состав, другие признаки на квалификацию не оказывают влияния.

Еще по теме:

  • Билеты пдд онлайн категории cd в гибдд Билеты ПДД CD 2018 Билеты ПДД категорий «CD» и подкатегорий «C1» «D1» для подготовки к экзамену в ГИБДД. Содержание билетов по Правилам Дорожного Движения полностью соответствует […]
  • Статья 255 упк рф Уголовный процесс Сайт Константина Калиновского Калиновский К. Б., Смирнов А. В. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации Постатейный. / Под общ. ред. А.В. […]
  • Шанс он не получка не аванс он выпадает только раз слова песни Детские песни - Шанс, текст песни Детские песни - Шанс слова песни Детские песни - Шанс (из м/ф "Остров сокровищ") Шанс! Он не получка не аванс, он выпадает только раз, […]
  • Исковое заявление о возбуждении уголовного дела и моральный ущерб Исковое заявление о возбуждении уголовного дела и моральный ущерб В . городской суд Московской области Истец: С., проживающий: г. . ул. . д. . кв. . Ответчик: Министрерство Финансов РФ в […]
  • Система государственных органов рф ветви власти Система органов государственной власти РФ Органы законодательной, исполнительной и судебной власти самостоятельны. На федеральном уровне система государственных органов выглядит следующим […]
  • Что делать при дтп если не прав Что делать виновнику ДТП Сложности могут возникнуть разные при оформлении ДТП. Но особенно тяжелее всего будет виновной стороне выпутаться из ситуации. Причем степень вины и мотив […]