Ст 177 кзпп

Український юридичний портал

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

(Стаття 177 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4841-11 від 30.10.87; Законом № 871-12 від 20.03.91)

1. Оскільки залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження допускається лише з їх згоди, то суттєве значення має питання про форму вираження такої згоди. Згода на залучення жінок, шо мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження може бути надана як в усній, так і у письмовій формах. Розпис про ознайомлення з наказом про залучення до надурочних робіт ще не означає згоди. При виникненні спору наявність згоди підтверджується будь-якими засобами, передбаченими ст. 36 ЦП К України.

2. Формулювання «жінки, які мають дітей-інвалідів» вперше було включено до КЗпП Законом України від 20 березня 1991 р. Правило, встановлене зазначеною статтею, діє до досягнення діть-ми-інвалідами 16 років.

3. Відмова жінок, зазначених у ст. 177, від надурочної роботи або відрядження не є порушенням трудової дисципліни.

Ст 177 кзпп

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

1. Жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди. Період від 3 до 14 років починається після дня, коли дитині виповнилося три роки і закінчується в день, коли дитині виповнюється 14 років (включаючи цей день). Під дітьми-інвалідами розуміються діти, щодо яких жінка є юридично оформленою матір’ю. Вживання в ст. 177 КЗпП слів «діти», «діти-інваліди» зовсім не означає, що в конкретної жінки повинно бути кілька дітей-інвалідів. Жінка має такі пільги, хоча б вона мала одну дитину в зазначеному віці або дитину-інваліда. Слова «діти», «діти-інваліди» вживаються в статті, що коментується, у множині тільки остільки, оскільки і слово «жінка» вживається в тому ж числі.

2. Ст. 1 Закону «Про охорону дитинства» визначає дитину як особу віком до 18 років (повноліття), якщо відповідно до закону, що застосовується до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Це визначення застосовується завжди, коли в Кодексі законів про працю вживається поняття «дитина» без конкретизації віку.

Глава XII: Праця жiнок

Забороняється застосування працi жiнок на важких роботах i на роботах iз шкiдливими або небезпечними умовами працi, а також на пiдземних роботах, крiм деяких пiдземних робiт (нефiзичних робiт або робiт по санiтарному та побутовому обслуговуванню).

Забороняється також залучення жiнок до пiдiймання i перемiщення речей, маса яких перевищує встановленi для них граничнi норми.

Перелiк важких робiт та робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на яких забороняється застосування працi жiнок, а також граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей жiнками затверджуються Мiнiстерством охорони здоров’я України за погодженням iз Державним комiтетом України по нагляду за охороною працi.

Залучення жiнок до робiт у нiчний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхiднiстю i дозволяється як тимчасовий захiд.

Перелiк цих галузей i видiв робiт iз зазначенням максимальних термiнiв застосування працi жiнок у нiчний час затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Зазначенi у частинi першiй цiєї статтi обмеження не поширюються на жiнок, якi працюють на пiдприємствах, де зайнятi лише члени однiєї сiм’ї.

Не допускається залучення до робiт у нiчний час, до надурочних робiт i робiт у вихiднi днi i направлення у вiдрядження вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох рокiв.

Жiнки, що мають дiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, не можуть залучатись до надурочних робiт або направлятись у вiдрядження без їх згоди.

Вагiтним жiнкам вiдповiдно до медичного висновку знижуються норми виробiтку, норми обслуговування або вони переводяться на iншу роботу, яка є легшою i виключає вплив несприятливих виробничих факторiв, iз збереженням середнього заробiтку за попередньою роботою.

До вирiшення питання про надання вагiтнiй жiнцi вiдповiдно до медичного висновку iншої роботи, яка є легшою i виключає вплив несприятливих виробничих факторiв, вона пiдлягає звiльненню вiд роботи iз збереженням середнього заробiтку за всi пропущенi внаслiдок цього робочi днi за рахунок пiдприємства, установи, органiзацiї.

Жiнки, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, в разi неможливостi виконання попередньої роботи переводяться на iншу роботу iз збереженням середнього заробiтку за попередньою роботою до досягнення дитиною вiку трьох рокiв.

Якщо заробiток осiб, зазначених у частинах першiй i третiй цiєї статтi, на легшiй роботi є вищим, нiж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробiток.

На пiдставi медичного висновку жiнкам надається оплачувана вiдпустка у зв’язку з вагiтнiстю та пологами тривалiстю 70 календарних днiв до пологiв i 56 (у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв — 70) календарних днiв пiсля пологiв, починаючи з дня пологiв.

Тривалiсть вiдпустки у зв’язку з вагiтнiстю та пологами обчислюється сумарно i становить 126 календарних днiв (140 календарних днiв — у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв). Вона надається жiнкам повнiстю незалежно вiд кiлькостi днiв, фактично використаних до пологiв.

За бажанням жiнки їй надається вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку з виплатою за цi перiоди допомоги вiдповiдно до законодавства.

Пiдприємства, установи та органiзацiї за рахунок власних коштiв можуть надавати жiнкам частково оплачувану вiдпустку та вiдпустку без збереження заробiтної плати для догляду за дитиною бiльшої тривалостi.

Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею вiку трьох рокiв не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманнi.

У разi, якщо дитина потребує домашнього догляду, жiнцi в обов’язковому порядку надається вiдпустка без збереження заробiтної плати тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльш як до досягнення дитиною шестирiчного вiку.

Вiдпустки для догляду за дитиною, передбаченi частинами третьою, четвертою та шостою цiєї статтi, можуть бути використанi повнiстю або частинами також батьком дитини, бабою, дiдом чи iншими родичами, якi фактично доглядають за дитиною.

За бажанням жiнки або осiб, зазначених у частинi сьомiй цiєї статтi, у перiод перебування їх у вiдпустцi для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберiгається право на одержання допомоги в перiод вiдпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку. ( Вiдповiдно до роздiлу II Закону Української РСР N вiд 20 березня 1991 р. (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1991, N 23, ст. 267) частково оплачуванi вiдпустки з 1 сiчня 1992 р. надаються жiнкам до досягнення дитиною вiку трьох рокiв. )

У разi надання жiнкам вiдпустки у зв’язку з вагiтнiстю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жiнки приєднати до неї щорiчнi основну i додаткову вiдпустки незалежно вiд тривалостi її роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї в поточному робочому роцi.

Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку та вiдпустка без збереження заробiтної плати (частини третя та шоста статтi 179 цього Кодексу) надаються за заявою жiнки або осiб, зазначених у частинi сьомiй статтi 179 цього Кодексу, повнiстю або частково в межах установленого перiоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку та вiдпустка без збереження заробiтної плати (частини третя та шоста статтi 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так i до безперервного стажу роботи i до стажу роботи за спецiальнiстю. Час вiдпусток, зазначених у цiй статтi, до стажу роботи, що дає право на щорiчну вiдпустку, не зараховується. ( Вiдповiдно до роздiлу II Закону Української РСР N вiд 20 березня 1991 р. (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1991, N 23, ст. 267) частково оплачуванi вiдпустки з 1 сiчня 1992 р. надаються жiнкам до досягнення дитиною вiку трьох рокiв. )

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку.

Жінкам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути використана також батьком дитини.

Жінкам, які усиновили дитину (або одночасно двох і більше дітей), надаються відпустки для догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 цього Кодексу

Жiнцi, яка працює i має двох або бiльше дiтей вiком до 15 рокiв, або дитину-iнвалiда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матерi (у тому числi й у разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також особi, яка взяла дитину пiд опiку, надається щорiчно додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 10 календарних днiв без урахування святкових i неробочих днiв (стаття 73 цього Кодексу).

За наявностi декiлькох пiдстав для надання цiєї вiдпустки її загальна тривалiсть не може перевищувати 17 календарних днiв.

Зазначена у частинi першiй цiєї статтi вiдпустка надається понад щорiчнi вiдпустки, передбаченi статтями 75 i 76 цього Кодексу, а також понад щорiчнi вiдпустки, встановленi iншими законами та нормативно-правовими актами, i переноситься на iнший перiод або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.

Жiнкам, що мають дiтей вiком до пiвтора року, надаються, крiм загальної перерви для вiдпочинку i харчування, додатковi перерви для годування дитини.

Цi перерви надаються не рiдше нiж через три години тривалiстю не менше тридцяти хвилин кожна.

При наявностi двох i бiльше грудних дiтей тривалiсть перерви встановлюється не менше години.

Строки i порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї i з врахуванням бажання матерi.

Перерви для годування дитини включаються в робочий час i оплачуються за середнiм заробiтком.

Забороняється вiдмовляти жiнкам у прийняттi на роботу i знижувати їм заробiтну плату з мотивiв, пов’язаних з вагiтнiстю або наявнiстю дiтей вiком до трьох рокiв, а одиноким матерям — за наявнiстю дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда.

При вiдмовi у прийняттi на роботу зазначеним категорiям жiнок власник або уповноважений ним орган зобов’язанi повiдомляти їм причини вiдмови у письмовiй формi. Вiдмову у прийняттi на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (до шести рокiв — частина шоста статтi 179), одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, коли допускається звiльнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жiнок здiйснюється також у випадках їх звiльнення пiсля закiнчення строкового трудового договору. На перiод працевлаштування за ними зберiгається середня заробiтна плата, але не бiльше трьох мiсяцiв з дня закiнчення строкового трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган повинен у разi необхiдностi видавати вагiтним жiнкам i жiнкам, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, путiвки до санаторiїв та будинкiв вiдпочинку безкоштовно або на пiльгових умовах, а також подавати їм матерiальну допомогу.

На пiдприємствах i в органiзацiях з широким застосуванням жiночої працi органiзовуються дитячi ясла, дитячi садки, кiмнати для годування грудних дiтей, а також кiмнати особистої гiгiєни жiнок.

Гарантiї, встановленi статтями 56, 176, 177, частинами третьою — восьмою статтi 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батькiв, якi виховують дiтей без матерi (в тому числi в разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), прийомних батьків, а також на опiкунiв (пiклувальникiв).

Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

1. Жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди. Період від 3 до 14 років починається після дня, коли дитині виповнилося три роки і закінчується в день, коли дитині виповнюється 14 років (включаючи цей день). Під дітьми-інвалідами розуміються діти, щодо яких жінка є юридично оформленою матір’ю. Вживання в ст. 177 КЗпП слів «діти», «діти-інваліди» зовсім не означає, що в конкретної жінки повинно бути кілька дітей-інвалідів. Жінка має такі пільги, хоча б вона мала одну дитину в зазначеному віці або дитину-інваліда. Слова «діти», «діти-інваліди» вживаються в статті, що коментується, у множині тільки остільки, оскільки і слово «жінка» вживається в тому ж числі.

2. Ст. 1 Закону «Про охорону дитинства» визначає дитину як особу віком до 18 років (повноліття), якщо відповідно до закону, що застосовується до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Це визначення застосовується завжди, коли в Кодексі законів про працю вживається поняття «дитина» без конкретизації віку.

Одинокий батько: документальне підтвердження, пільги, гарантії

Якi пiльги та трудовi гарантiї передбаченi для одинокого батька, який виховує дитину без матерi? Яким документом можна пiдтвердити право одинокого батька на певнi пiльги, гарантiї у зв’язку з вiдсутнiстю участi матерi у вихованнi дитини?

За статтею 5 Сiмейного кодексу України держава створює людинi умови для материнства та батькiвства, забезпечує охорону прав матерi та батька, матерiально й морально заохочує i пiдтримує материнство та батькiвство.

Статтею 186-1 КЗпП закрiплено гарантiї особам, якi виховують малолiтнiх дiтей без матерi. Так, вiдповiдно до цiєї статтi гарантiї, встановленi ст. 56, 176, 177. ч. 3-8 ст. 179, ст. 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 КЗпП, поширюються також на батькiв, якi виховують дiтей без матерi (в тому числi в разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також на опiкунiв (пiклувальникiв), одного з прийомних батькiв, одного з батькiв-вихователiв.

КЗпП передбачено низку пiльг та гарантiй для одинокого батька, пов’язаних з його трудовою дiяльнiстю. Серед них такi:

  • заборона вiдмови в прийняттi на роботу i зниження заробiтної плати батьковi, який має дитину вiком до 14 рокiв або дитину-iнвалiда (ст. 184 КЗпП);
  • заборона звiльнення з iнiцiативи власника одинокого батька, який має дитину вiком вiд трьох до 14 рокiв або дитину-iнвалiда, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства (ст. 184 КЗпП);
  • обов’язок власника або уповноваженого ним органу, щодо працевлаштування в разi звiльнення такого батька пiсля закiнчення строкового трудового договору, на перiод працевлаштування за яким упродовж трьох мiсяцiв зберiгається середня заробiтна плата (ст. 184 КЗпП);
  • надання щорiчної додаткової оплачуваної вiдпустки тривалiстю 10 календарних днiв без урахування святкових i неробочих днiв (ст. 182-1 КЗпП);
  • надання щорiчної вiдпустки у зручний час (ст. 10 Закону України «Про вiдпустки»);
  • установлення в обов’язковому порядку на прохання батька неповного робочого дня або тижня (ст. 56 КЗпП);
  • обмеження залучення одиноких батькiв, якi мають дiтей вiком вiд трьох до 14 рокiв або дiтей-iнвалiдiв, до надурочних робiт або направлення у вiдрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП).

Д ля реалiзацiї права на будь-яку встановлену законодавством гарантiю, пiльгу, в кожному конкретному випадку власниковi або уповноваженому ним органу потрiбно пред’явити будь-який офiцiйно складений, оформлений та засвiдчений в установленому порядку документ, яким з достатньою достовiрнiстю пiдтверджується факт вiдсутностi участi матерi у вихованнi дитини.

Таким чином, для отримання гарантiї, пiльги одинокий батько, крiм копiї свiдоцтва про народження дитини, має подати власниковi або уповноваженому ним органу документ, що пiдтверджує вiдсутнiсть участi матерi у вихованнi дитини. Одним з таких документiв, наприклад, може бути рiшення суду про позбавлення матерi батькiвських прав.

Слiд зазначити, що вiдповiдно до ч. 2 ст. 166 Сiмейного кодексу України особа, позбавлена батькiвських прав, не звiльняється вiд обов’язку щодо утримання дитини.

Головний спецiалiст Iгор БИЦЬ, «Праця i зарплата» №16 (1028), 26 квiтня 2017 р.
Dominanta

Роз’яснення з питання обмеження застосування жіночої праці

Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей.

Для держави обидві соціальні функції жінки – робота в суспільному виробництві і материнство – є важливим. Яку з цих функцій виконувати вирішує сама жінка. Держава гарантує права жінок на працю.

Згідно ст. 174 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ) забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умова праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік важких роботі та робіт із шкідливими і небезпечними умова праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Відповідно до ст. 175 КЗпПУ залучення жінок до робіт в нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

Зазначені у ч. 1 ст. 175 КЗпПУ обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї. Частина 3 ст. 175 КЗпП дозволяє поширити правило про обмеження використання праці жінок у нічний час на підприємство будь-якої організаційно-правової форми, у якому в силу фактичних обставин працівниками є лише члени однієї сім’ї. При цьому не має юридичного значення склад засновників підприємства. Члени однієї сім’ї – це особи, які спільно проживають і господарюють.

Згідно ст. 176 КЗпПУ не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до трьох років. Угода сторін трудового договору, яка суперечить цьому правилу, не допускається.

Відповідно до ст. 177 КЗпПУ передбачено також обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей — інвалідів до надурочних робіт і направлення їх у відрядження. Жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучати до надурочних робіт або направлятися у відрядження без її згоди.

Статтею 178 КЗпПУ передбачено, що вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.

Згідно ч. 3 ст. 178 КЗпПУ жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі, неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.

Якщо заробіток осіб, зазначених у частині першій і третій цієї статті на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.

Хоча з ч. 1 ст. 178 КЗпПУ і випливає, що робота, на яку переводиться вагітна жінка відповідно до медичного висновку, повинна мати дві ознаки (одночасно бути легшою і виключати вплив несприятливих факторів) наявність обох ознак – не обов’язкова. Якщо вагітна жінка працює на легкій роботі, пов’язаній з впливом несприятливих виробничих факторів, то вона може бути переведена на аналогічну роботу, не пов’язану з впливом таких факторів. Якщо ж жінка працює на робочому місці, де немає несприятливих виробничих факторів, але відповідно до медичного висновку вона має потребу в переведенні на легшу роботу, то власник зобов’язаний перевести її на таку роботу.

Якщо власник вчасно не вирішує або не може вирішити питання про переведення жінки на легшу роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вагітна жінка до переведення на таку роботу підлягає звільненню від роботи із збереження середнього заробітку.

Слід звернути увагу на ту обставину, що термін «звільнення від роботи», що вживається у ч. 2 ст. 178 КЗпПУ, не можна ототожнювати з поняттям «звільнення з роботи». Звільнення від роботи в контексті ст. 178 КЗпПУ означає, що трудові правовідносини зберігаються, продовжується дія трудового договору, але жінка-робітниця тимчасово не несе обов’язку виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, звільняється від цього обов’язку із збереженням середньої заробітної плати. Середня заробітна плата при цьому розраховується виходячи з заробітку за два календарних місяці, у якому жінка була перший день звільнена від роботи.

Еще по теме:

  • Как поменять лицевой счет в сбербанке В чем разница между лицевым и расчетным счетом карты Сбербанка Многие граждане Российской Федерации являются клиентами Сберегательного банка. Люди часто сталкиваются с термином «банковские […]
  • Севастополь закон 106 Закон г. Севастополя от 23 января 2015 г. N 106-ЗС "О мерах социальной поддержки отдельных категорий граждан, проживающих на территории города Севастополя" (с изменениями и […]
  • Пмр закон о сми Закон Приднестровской Молдавской Республики «О внесении изменений и дополнений в Закон Приднестровской Молдавской Республики «О средствах массовой информации» в связи с принятием Закона […]
  • Норма продолжительности рабочего времени на 2018 год в россии Норма продолжительности рабочего времени на 2018 год в россии О переносе рабочих дней в 2018 году ПОСТАНОВЛЕНИЕ СОВЕТА МИНИСТРОВ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 29 ноября 2018 г . № 903 В […]
  • Агромаш 30 тк 122 д Трактор АГРОМАШ 30ТК Цена: 710 000 руб. Предназначен для выполнения предпосевной обработки почвы, посева, посадки овощей, ухода за посевами, междурядной обработки овощных культур и садов, […]
  • Мировой суд нижневартовск 11 участок Судебный участок № 11 Нижневартовского судебного района города окружного значения Нижневартовска Понедельник 9:00-18:00 Вторник-Пятница 9:00-17:00 Прием граждан и документов работниками […]