П4 ч 1 ст 13

Оглавление:

П4 ч 1 ст 13

Стаття 13. Складові частини бюджету

1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

2. Складовими частинами загального фонду бюджету є:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

4) фінансування загального фонду бюджету.

3. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

4. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група — надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

друга група — інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 — плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 — надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 — плата за оренду майна бюджетних установ;

підгрупа 4 — надходження бюджетних установ від реалізації майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 — благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 — кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;

підгрупа 3 — кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев’ятої статті 51 цього Кодексу) на:

покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

5. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

6. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.

7. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).

8. Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

9. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами допускається у випадку, передбаченому частиною восьмою статті 16 цього Кодексу, а також при розміщенні закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і при розміщенні вищими та професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

10. Планові і звітні показники щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення кредитів до бюджету, погашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та інші відповідні показники, визначені Міністерством фінансів України, обов’язково відображаються з від’ємним значенням.

Ст. 13 Бюджетного кодексу України визначено складові частини загального і спеціального фондів бюджету. До загального фонду зараховано всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; всі видатки бюджету, які здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів із бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (в тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів із бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Склад доходів і видатків загального та спеціального фондів бюджету деталізовано у ст. 29 Кодексу стосовно державного бюджету та у ст. 64—69 щодо місцевих бюджетів, а також видатків: у ст. 30 і 31 — стосовно державного бюджету та у ст. 70 і 71 — щодо місцевих бюджетів.

Питання щодо розподілу бюджету на загальний і спеціальний фонди щорічно визначаються в законі про Державний бюджет України. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.

Бюджетним кодексом передбачено, що при складанні й виконанні бюджету можливі трансферти із загального фонду до спеціального фонду, однак до них встановлені суворі обмеження. Ч. 7 ст. 13 Кодексу визначено, що передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України на черговий рік, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього. Винятком є випадок, передбачений ч. 2 ст. 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Кодексу до доходів загального фонду бюджету належать податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи, які в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету (всього 46 позицій). Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.

Формування доходів спеціального фонду має здійснюватися за рахунок конкретно визначених законодавством джерел. До складу доходів цього фонду залучаються гранти або дарунки, які можуть отримувати розпорядники бюджетних коштів на конкретну потребу.

З метою вдосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових бюджетних правил) у Бюджетному кодексі України визначено термін “власні надходження” бюджетних установ, перелік їх груп та напрями використання (ч. 4 ст. 13 Кодексу).

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету та включаються до спеціального фонду бюджету. Перелік власних надходжень бюджетних установ і організацій визначається Кабінетом Міністрів України та класифікується таким чином:

— перша група — надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

— друга група — інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої і другої груп виділяються підгрупи (ч. 4 ст. 13 Кодексу).

Використання власних надходжень бюджетних установ здійснюється з урахуванням ч. 9 ст. 51 Кодексу.

У складі бюджетів має передбачатися певний обсяг нерозподілених видатків у вигляді резервного фонду для здійснення протягом року непередбачених видатків, що не мають постійного характеру та не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 24 Кодексу). Рішення про виділення коштів із резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування. Резервний фонд не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди стосується не тільки державного бюджету України, а й місцевих бюджетів, які можуть бути поділені на загальний і спеціальний фонди за наявності такої норми у відповідному законі. Перелік доходів загального фонду місцевих бюджетів наводиться в ч. 1 ст. 69 Кодексу (всього 21 позиція), перелік надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів — у ч. 2 ст. 69 Кодексу (всього 15 позицій). Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку місцевих бюджетів (ч. 4 ст. 71 Кодексу).

Стаття 13. Складові частини бюджету

Бюджетний кодекс України (БКУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 01.01.2018
  • вступив у чинність 08.07.2010

Ст. 13 БКУ в останній чинній редакції від 1 січня 2016 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ I. Бюджетна система україни та основи бюджетного процесу

Глава 2. Бюджетна система україни та її принципи

Стаття 13. Складові частини бюджету

1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

2. Складовими частинами загального фонду бюджету є:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

4) фінансування загального фонду бюджету.

3. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

4. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група — надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

друга група — інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 — плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 — надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 — плата за оренду майна бюджетних установ;

підгрупа 4 — надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 — благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 — кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об’єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;

підгрупа 3 — кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; кошти, що отримують державні і комунальні вищі навчальні заклади, наукові установи та заклади культури як відсотки, нараховані на залишок коштів на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору для розміщення власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти;

підгрупа 4 — кошти, отримані від реалізації майнових прав на фільми, вихідні матеріали фільмів та фільмокопій, створені за бюджетні кошти за державним замовленням або на умовах фінансової підтримки.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев’ятої статті 51 цього Кодексу) на:

покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1, 3 і 4 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

5. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

6. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.

7. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).

8. Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

9. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами забороняється, крім випадків, передбачених частиною восьмою статті 16 та частиною другою статті 78 цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків, розміщення на поточних рахунках у банках державного сектору власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та розміщення вищими і професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

10. Планові і звітні показники щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення кредитів до бюджету, погашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та інші відповідні показники, визначені Міністерством фінансів України, обов’язково відображаються з від’ємним значенням.

О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

внутрішньогосподарський (управлінський) облік — система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства;

зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

економічна вигода — потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;

користувачі фінансової звітності (далі — користувачі) — фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень;

Стаття 2. Сфера дії Закону

3. Суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 4. Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України. На вимогу користувачів фінансова звітність може бути додатково перерахована в іноземну валюту.

Розділ II. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Стаття 6. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

1. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

3. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Стаття 7. Виключена

Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Стаття 8. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

2. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

4. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

5. Підприємство самостійно:

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

6. Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства;

9. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Стаття 9. Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Стаття 10. Інвентаризація активів і зобов’язань

1. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

2. Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством.

Запросы из полиции: как грамотно выкрутиться

Прим.: данная статья была опубликована в журнале «Бухгалтерия» 23.02.2012 г. Произошли важные изменения в законодательстве. Актуальный материал от 11.10.2017 года можно скачать тут .

В соответствии с ч. 4 ст. 13 Закона от 07.02.2011 N 3-ФЗ «О полиции» (далее — Закон «О полиции») «требования (запросы, представления, предписания) уполномоченных должностных лиц полиции. обязательны для исполнения. организациями, должностными лицами и иными лицами. «. Прежде всего необходимо понимать, что не все требования сотрудников полиции обязательны для исполнения, а лишь законные. Таковыми являются требования, основанные на норме закона. Сотрудники полиции, направляющие свои запросы о представлении информации и документации, обязаны обосновать свои требования и назвать норму, в которой закреплено данное право. Права сотрудников полиции перечислены в ст. 13 Закона «О полиции». Кроме этого, деятельность сотрудников полиции регламентирована Федеральным законом от 12.08.1995 N 144-ФЗ «Об оперативно-розыскной деятельности» (далее — Закон «Об оперативно-розыскной деятельности»).

При направлении запросов сотрудниками полиции, в качестве обоснования законности своих требований, используются следующие нормы права:

  • п. п. 4, 17 ч. 1, ч. 4 ст. 13 Закона «О полиции»;
  • ст. ст. 6, 7 Закона «Об оперативно-розыскной деятельности»;
  • ст. 19.7 Кодекса РФ об административных правонарушениях;
  • ст. 7 Федерального закона «О противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, и финансированию терроризма»;
  • ст. ст. 144, 145 Уголовно-процессуального кодекса РФ.
    Рассмотрим их подробнее, выясним, являются ли они достаточным обоснованием законности требований.
    Закон «О полиции» Сотрудники полиции в своих запросах о представлении информации обосновывают свои требования п. п. 4, 17 ч. 1 ст. 13

    Закона «О полиции».

    Рассмотрим п. 4 ч. 1 ст. 13 Закона «О полиции». В данном пункте говорится о том, что в связи с расследуемыми уголовными делами и проверкой заявлений о преступлениях сотрудники полиции имеют право запрашивать и получать от государственных и муниципальных органов, общественных объединений, организаций, должностных лиц и граждан сведения, справки, документы (их копии), иную необходимую информацию, в том числе персональные данные граждан. Это дает право работникам полиции истребовать документы и их копии у организаций всех типов собственности. Но необходимо обратить внимание на один аспект — это законность и обоснованность запроса.
    Помимо номера материала проверки или возбужденного уголовного дела, по которым истребуются документы, должны быть указаны факты (аргументы), как истребуемые документы относятся к проводимой проверке или уголовному делу.

    Придраться к слову

    Пункт 17 ч. 1 ст. 13 Закона «О полиции». Сотрудники полиции вправе истребовать для проведения экспертиз от организаций независимо от форм собственности образцы и каталоги вашей продукции, техническую и технологическую документацию и другие информационные материалы.

    В связи с некорректностью формулировки — «другие информационные материалы» — сотрудники полиции могут включать в это понятие любые интересующие их предметы и документы.
    Экспертизы проводятся в рамках возбужденного уголовного дела и производства по делу об административном правонарушении.

    Следовательно, если в запросе имеется ссылка на вышеуказанную норму права, в обязательном порядке должна быть отражена информация о конкретном уголовном деле с присвоенным ему номером либо деле об административном правонарушении.

    В противном случае вы вправе на запрос не реагировать ввиду его необоснованности.
    Более того, при проведении доследственной проверки по уголовному делу неправомерны ссылки на указанную норму, что, в свою очередь, является основанием для отказа в представлении информации.

    Я слежу за тобой

    Федеральный закон от 12.08.1995 N 144-ФЗ «Об оперативно-розыскной деятельности».
    При применении данного Закона в запросах о представлении информации сотрудники полиции чаще всего ссылаются на его ст. ст. 6 и 7.

    Статья 6. В ней перечислены оперативно-разыскные мероприятия, которые могут проводить сотрудники полиции:

  • опрос;
  • наведение справок;
  • сбор образцов для сравнительного исследования;
  • проверочная закупка;
  • исследование предметов и документов;
  • наблюдение;
  • отождествление личности;
  • обследование помещений, зданий, сооружений, участков местности и транспортных средств;
  • контроль почтовых отправлений, телеграфных и иных сообщений;
  • прослушивание телефонных переговоров;
  • снятие информации с технических каналов связи;
  • оперативное внедрение;
  • контролируемая поставка;
  • оперативный эксперимент.
    Необходимо заметить, что мероприятие «наведение справок» проводится для получения именно справок, поскольку понятия «справка» и «документация» не идентичны между собой. Оно может проводиться в виде гласного и подразумевает получение согласия лица (организации), в отношении которого оно направлено.

    Исследование предметов и документов применяется только к тем предметам и документам, которые уже находятся у сотрудников полиции, то есть добыты ими в рамках ранее проведенных оперативно-разыскных мероприятий.

    Готовить злодеяние

    Статья 7. В данной статье приведены основания для проведения оперативно-разыскных мероприятий.
    Наиболее часто применяемое основание — это «ставшие известными органам, осуществляющим оперативно-розыскную деятельность, сведения о признаках подготавливаемого, совершаемого или совершенного противоправного деяния, а также о лицах, его подготавливающих, совершающих или совершивших, если нет достаточных данных для решения вопроса о возбуждении уголовного дела».
    Указанные основания должны быть сообщены вам в случае проведения в отношении вас оперативно-разыскных мероприятий, и на основании этих данных вы решаете, соглашаться с проведением данных мероприятий или нет.

    Права имеют

    Статья 19.7 Кодекса РФ об административных правонарушениях. Часто в своих запросах сотрудники полиции указывают на ответственность, предусмотренную ст. 19.7 КоАП РФ, — за непредставление сведений (информации): для граждан — от ста до трехсот рублей; для юридических лиц — от трех тысяч до пяти тысяч рублей.

    В соответствии с ранее действовавшим Законом «О милиции» сотрудникам милиции было предоставлено право:

  • получать от граждан и должностных лиц необходимые объяснения, сведения, справки, документы и копии с них (п. 4 ст. 11 Закона «О милиции»);
  • получать безвозмездно от организаций и граждан информацию, за исключением случаев, когда законом установлен специальный порядок получения соответствующей информации (п. 30 ст. 11 Закона «О милиции»).
    При этом согласно ст. 23 Закона «О милиции» законные требования сотрудника милиции были обязательны для исполнения гражданами и должностными лицами.

    Таким образом, наличие у милиции права получать от организаций и граждан информацию (п. 30 ст. 11 Закона «О милиции») не порождало аналогичную обязанность у организаций.

    А генеральный директор, равно как и иной сотрудник компании, как гражданин не имел полномочий представлять документацию, связанную с деятельностью организации, и был вправе не давать объяснений на основании ст. 51 Конституции РФ.

    В связи с этим ответственность за непредставление информации и документов для организаций и сотрудников не наступала.

    Сейчас же невыполнение законных требований сотрудника полиции, предусмотренных п. п. 4 и 17 ч. 1 ст. 13 Закона «О полиции», влечет за собой ответственность по ст. 19.7 КоАП РФ. Согласно ч. 4 ст. 13 Закона «О полиции» «требования (запросы, представления, предписания) уполномоченных должностных лиц полиции, предусмотренные п. п. 4, 17 ч. 1 ст. 13 Закона «О полиции», обязательны для исполнения. организациями. и иными лицами в сроки, установленные в требовании, но не позднее одного месяца со дня вручения».

    Как уже говорилось, ст. 19.7 КоАП РФ за неисполнение указанных требований установлен следующий размер штрафа: для граждан — от ста до трехсот рублей; для юридических лиц — от трех до пяти тысяч рублей.

    Легальное подозрение

    Теперь рассмотрим Федеральный закон от 07.08.2001 N 115-ФЗ «О противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, и финансированию терроризма».

    В запросах о представлении информации также часто встречается ссылка на данный Закон как на основание запроса.
    Однако никаких прав сотрудникам полиции запрашивать информацию и документацию у граждан и организаций данный Закон не предоставляет.

    Равно не предусмотрена обязанность граждан и организаций представлять информацию и документацию сотрудникам полиции.

    Иногда сотрудники полиции уточняют и указывают в качестве основания запроса не весь Закон, а ссылаются на ст. 7.
    В данной статье закреплены права и обязанности организаций, осуществляющих операции с денежными средствами или иным имуществом.

    Основной обязанностью организации является проверка клиентов, осуществляющих операции с денежными средствами или иным имуществом, на возможную легализацию денежных средств, полученных преступным путем, и участие в террористической и экстремистской деятельности.

    Такая проверка должна проводиться на всех стадиях операций с денежными средствами или иным имуществом. Уполномоченным органом, в который организации, осуществляющие операции с денежными средствами или иным имуществом, обязаны представлять сведения, предусмотренные данным Законом, является Росфинмониторинг.
    Как было указано выше, обязанности представлять сотрудникам полиции информацию и документацию гражданами и организациями данной статьей не предусмотрено.

    Не сдаваться!

    Иногда в запросах также встречается ссылка на ст. ст. 144, 145 УПК РФ.
    Статья 144 УПК РФ регламентирует порядок рассмотрения сообщения о преступлении. Статья 145 УПК РФ — порядок принятия решений по результатам рассмотрения сообщения о преступлении и описывает виды решений, принимаемых по результатам рассмотрения сообщения о преступлении.

    Вышеуказанные нормы уголовно-процессуального законодательства не предоставляют сотрудникам полиции права изъятия и истребования документов в коммерческих и иных организациях, равно как и не возлагают на организации соответствующие обязанности по представлению информации.

    Практические рекомендации

    Итак, из приведенного выше анализа прав сотрудников полиции и российского законодательства становится ясно, что с введением в действие Закона «О полиции» органы внутренних дел вправе запрашивать у субъектов предпринимательской деятельности сведения, справки, документы (их копии), иную необходимую информацию, а соответствующие субъекты предпринимательской деятельности теперь обязаны представить запрашиваемые сведения, документы, информацию в сроки, установленные в требовании, но не позднее одного месяца со дня вручения.
    В случае неисполнения соответствующего законного требования сотрудника полиции на лицо может быть наложена ответственность по ст. 19.7 КоАП РФ.

    Однако в соответствии с п. 4 ч. 1 ст. 13 Закона «О полиции» требования сотрудников полиции о представлении сведений, документов (их копии), иной необходимой информации будут являться законными.
    Но только в том случае, если они связаны с проверкой, проводимой на основании заявления о преступлении, административном правонарушении, происшествии, разрешение которого отнесено к компетенции полиции.

    Спросить еще раз

    До тех пор пока вам непонятны причины и основания проверки, вы не можете оценивать обоснованность истребования запрашиваемых у вас документов, а следовательно, не можете оценить законность данного требования и не можете быть абсолютно уверены в законности ваших действий.
    Поэтому в ответ на запрос вы можете направить письмо с просьбой разъяснить законность и обоснованность указанных в запросе требований (официально ли проводится проверка или возбуждено уголовное дело, каковы их номера).
    До получения разъяснений, подтверждающих законность требований сотрудников полиции, представлять документы не рекомендуется.

    А.Матюшенко
    Адвокат
    МКА «Князев и партнеры»

    В.Китсинг
    Адвокат
    МКА «Князев и партнеры»

    Подписано в печать
    23.02.2012

    Не нашли полезную информацию?

    Звоните нам +7 495 987-18-70 или закажите звонок:

    Еще по теме:

    • Как подтвердить имущественный вычет Заявление на подтверждение права на имущественный вычет Начальнику Инспекции ФНС России № 00 по Санкт-Петербургу от Иванова Ивана Ивановича проживающего(ей) по адресу: город, улица, дом, […]
    • Моральные нормы возникли с появлением государства Задача 13824 Верны ли суждения о марали моральные Верны ли суждения о марали моральные нормы возникли с появлением государства РЕШЕНИЕ ОТ vk373384374 ✪ ЛУЧШЕЕ РЕШЕНИЕ моральные нормы […]
    • Воинская часть 20115 сайт Воинская часть 20115 – УЦ автобронетанковой службы Учебное заведение располагается в Воронежской области, в Остогожске и является филиалом военной академии, оно функционирует на базе […]
    • Возврат 13 на строительство дома Возврат 13% при строительстве дома Здравствуйте! Вопрос спорный, однако. Ст.220 НК РФ п.5. Имущественные налоговые вычеты, предусмотренные подпунктами 3 и 4 пункта 1 настоящей статьи, не […]
    • Коап рф ст 2020 штраф Можно ли оплатить штраф за распитие спиртных напитков в общественном месте, со скидкой 50%? можно-ли оплатить штраф за распитие спиртных напитков в общественном месте со скидкой 50% ? с с […]
    • Развод 16 Ани Лорак подала документы на развод – СМИ Артистка решилась разойтись с мужем. Певица Ани Лорак, которая на днях заявила, что не простит измены, сдержала свое слово. В СМИ появилась […]