Коап часть 2 ст 122

Тема: Ст. 122 ч.2 (Движение в левой полосе при свободной правой)

Опции темы
Отображение
  • Линейный вид
  • Комбинированный вид
  • Древовидный вид

Ст. 122 ч.2 (Движение в левой полосе при свободной правой)

Примеры исковых заявлений в суд по обжалованию постановлений по ст.122 ч.2. Нарушение пункта правил 11.5, 11.6. Движение в левой полосе при свободной правой.

Скрытый текст

До
************
районного суду м.Донецьк
(реквізити та адреса суду)

Позивач:
*********************** (ваші дані)
23232, м.Кукуево, вул. ****************
Тел.: +38 (050) 222-22-22
Адреса електронної пошти: [email protected]

Відповідач 1:
УДАI ГУМВС України в Донецькій області
м. Донецьк, вул. Ходаковського 10, 83023
062 345-23-30
Інші засоби зв’язку невідомі

Відповідач 2:
Морозов Денис Олександрович
інспектор ДПС
УДАI ГУМВС України в Донецькій області
м. Донецьк, вул. Ходаковського 10, 83023
062 345-23-30
Інші засоби зв’язку невідомі

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправною та скасування
постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
серія АН №961920 від 9 квітня 2011 року

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
Відповідно до ч.5 ст. 288 КУпАП від сплати держмита звільнено.

9 квітня 2011 року посадовою (службовою) особою Морозовим Денисом Олександровичем(надалі за текстом – Інспектор) стосовно мене було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія АН №961920, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП України «Про адміністративні правопорушення» за нібито порушення пункту 11.5 правил дорожнього руху та було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 425,00 грн. (чотириста двадцять п’ять гривень 00 коп.).
Із зазначеною постановою не погоджуюсь, оскільки вона винесена з порушенням норм права, є незаконною, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав:

09.04.2011 року я, керуючи автомобілем ******** д/н АН 3 ВЕ, рухався по пр. Миру і був зупинений інспектором ДПС. Відносно мене був складений протокол про адміністративне правопорушення (АН1№ 432780) та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення (АН№ 961920) передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, а саме порушення п.11.5 Правил дорожнього руху (далі за текстом ПДР) – рух в лівій смузі при вільній правій на дорозі з двома смугами для руху в одному напрямку. Зазначеною постановою на мене було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектором ДПС Морозовим Д.О. на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, – не тільки порушує мої права, передбачені ст. 59 Конституції України та ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено.
Також у протоколі я зазначив, що під час руху по пр. Миру я здійснив випередження двох автомобілів та дійсно рухався в крайній лівій смузі, оскільки права смуга була вкрита калюжею і далі у мене виникла необхідність виконати розворот у найближчому дозволеному місці(схема руху мого транспортного засобу додається). Не знаючи де саме найближче дозволене місце, та з метою уникнення різкої зміни швидкості та напрямку руху, та, як наслідок, створення аварійної обстановки для інших учасників дорожнього руху, я завчасно зайняв крайню ліву смугу та рухався по ній, не створюючи при цьому перешкод для інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до п. 11.5 Правил дорожнього руху на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Згідно з п. 10.4 перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в’їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
В даному випадку я рухався в лівій смузі, зайнявши її завчасно для розвороту. Виходячи з вищевикладеного я не порушував правил розташування транспортних засобів на дорозі, в тому числі пп. 11.5, відповідно до якого була винесена постанова про адміністративне правопорушення, а виконував вимоги п. 10.4.
Інспектор ДПС Морозов Д.О. при розгляді справи про адміністративне правопорушення не прийняв до уваги моїх ні усних ні письмових пояснень, чим не забезпечив, передбачені ст. 245 КпАП України своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Окремо хочу зазначити, що інспектор ДПС Морозов Д.О. завідомо не вніс до протоколу мого свідка ********(дані свідка), мотивуючи це тим, що він є зацікавленою особою. Прошу суд визнати *******(дані свідка паспортні) свідком подій того дня.
Також я отримав відмову на усне клопотання згідно ст.268 КУпАП про перенесення розгляду справи з необхідністю використання юридичної допомоги, інспектор ДПС Морозов Д.О. мотивував це тим, що(дослівно) „зараз питання про стягнення вирішуються тільки на місці”.

Згідно статті 251 КУпАП України: Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами».
Інспектор в порушення цієї статті КУпАП, не встановив ніяких інших доказів моєї вини, окрім своїх особистих, нічим не підкріплених, обвинувачень, чим порушив вимоги статті 252 щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Інспектор ДПС Морозов Д.О. не ознайомив мене з моїми правами та обов’язками під час складання зазначеного протоколу, чим лишив мене права користуватися правовою допомогою, заявляти клопотання та надати документи, які передбачені ст. 33 КУпАП, що в свою чергу спричинило неправильне та необґрунтоване рішення по справі.

Інспектор ДПС Морозов Д.О. виніс Постанову по справі ще до того, як оформив Протокол (готова Постанова АН№ 961920 була додана до Протоколу, що інспектор ДПС власноруч записав у Протоколі АН1№ 432780), чим вчинив ряд грубих процесуальних порушень. Зокрема, були порушені наступні статті Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):
— ст. 245 КУпАП, яка вказує, що з’ясування обставин справи при її розгляді повинно бути всебічне, повне і об’єктивне, а вирішення справи повинно відбуватися в точній відповідності з законом;
— ст. 251 КУпАП вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів по справі, а ст.ст. 279 та 283 КУпАП зазначають, що при розгляді справи оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховується особа, яка притягається до відповідальності та бере участь у справі, а вже потім приймається рішення та виноситься Постанова по справі.
Таким чином, винесення Постанови по справі ще до того, як був складений протокол та внесені до нього пояснення водія, є грубим порушенням норм КУпАП та свідчить про формальний розгляд справи.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.19 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Враховуючи вищевикладене , керуючись ст. 288, КУпАП, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19, ч1. ст104,ст.105 КАСУ,

ПРОШУ СУД :
1. Визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія АН№ 961920 від 9 квітня 2011 року.
.
2. Справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях адміністративного правопорушення.

Додаток :
1. Копії позовної заяви на 4 арк. – 3 шт.
2. Копії протоколу про адміністративне правопорушення – 3 шт.
3. Копії постанови про адміністративне правопорушення – 3 шт.
4. Схема руху мого транспортного засобу – 3 шт.
5. Копії паспорту – 3 шт.
6. Копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – 3 шт

Тема: Нужен иск оспорить ч.2 ст.122 ПДД 9.8д

Опции темы
Отображение
  • Линейный вид
  • Комбинированный вид
  • Древовидный вид

Нужен иск оспорить ч.2 ст.122 ПДД 9.8д

Сообщение от berkut20071

при всем уважении, но, Есть правила которые надо соблюдать. Если маразмом вы называете протокол за не влюченный ближний свет.

Сообщение от berkut20071

Сообщение от bejsik

9.1
Попереджувальними сигналами є: .

г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби;

Статья 125. Прочие нарушения правил дорожного движения

Прочие нарушения правил дорожного движения, кроме передусмотренных статьями 121-128, частью первой и второй статьи 129, статьями 139 и 140 настоящего Кодекса, —

Тема: Ст.122 ч.2 (Проезд на «красный» свет)

Опции темы
Отображение
  • Линейный вид
  • Комбинированный вид
  • Древовидный вид

Ст.122 ч.2 (Проезд на «красный» свет)

Примеры исковых заявлений в суд по обжалованию постановлений по ст.122 ч.2. Нарушение пункта правил 8.7.3. Проезд на «красный» свет.

Скрытый текст

До:
*************** районного суду м. Дніпропетровска
49000, м. Дніпропетровськ, ************

23232, м.Кукуево, вул. ****************
Тел.: +38 (050) 222-22-22
Адреса електронної пошти: [email protected]

Відповідач 1:
УДАI ГУМВС України у м. Дніпропетровськ
м. Дніпропетровськ, вул. Троїцька 2-а, 49070
056 745-23-17
Інші засоби зв’язку невідомі

Відповідач 2:
Безгінов Дмитро Федорович
сержант міліції, інспектор ДПС
УДАI ГУМВС України у м. Дніпропетровськ
м. Дніпропетровськ, вул. Троїцька 2-а, 49070
056 745-23-17
Інші засоби зв’язку невідомі

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправною та скасування
постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
серія АЕ1 №190489 від 4 березня 2011 року

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи. Відповідно до ч.5 ст. 288 КУпАП від сплати держмита звільнено

4 березня 2011 року посадовою (службовою) особою Безгіновим Дмитром Федоровичом (надалі за текстом – Інспектор) стосовно мене було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія АЕ1 №190489, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП України «Про адміністративні правопорушення» за нібито проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора та було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 430,00 грн. (чотириста тридцять гривень 00 коп.).
Із зазначеною постановою не погоджуюсь, оскільки вона винесена з порушенням норм права, є незаконною, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав:

04.03.2011 року я, ************, керуючи власним автомобілем Бентлі Контіненталь, державний номер АЕ 0001 ТТ, рухався по пр. ім. газети „Правда”, що в м. Дніпропетровськ. Під”їзжаючи до регульованого пішоходного переходу, приблизно за 30 метрів горів зелений колір світлофора, я пригальмував, думаючи, що зараз загориться зелений миготливий сигнал , та цього не прослідувало і я продовжив рух далі. Перед закінченням проїзду перехрестя загорівся жовтий сигнал світлофора. Я, перетнувши його , виконав вимогу п. 8.11.ПДР (Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху) та був зупинений інспектром ДАІ Безгіновим Дмитром Федоровичом. Я зупинився згідно вимог Правил Дорожнього руху, інспектор ДАІ, підійшов до мене та виказав вимогу передати йому водійське посвідчення та реєстраційний документ на транспортний засіб та звинуватив мене у допущенні порушення Правил дорожнього руху, а саме п.8.7.3 ПДР, про що був складений протокол серія ВА1 №173226 від 04.03.2011 року, згідно якого мене притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та винесено постанову серія АЕ1 №190489 від 04.03.2011 року.
Але в самому протоколі та в постанові відсутні посилання на об’єктивні докази, які б підтверджували мою вину. Інспектор мені таких доказів теж не надав. Тобто, наразі, маємо лише суб’єктивну думку самого інспектора, яка нічим не підтверджена і вина моя, як того вимагає законодавство при винесенні постанови, не доведена. Суб’єктивна думка чи припущення інспектора ДПС, а також його бажання за будь-яких умов притягнути мене до адміністративної відповідальності, не можуть буди належними та достатніми доказами, що підтверджують вчинення мною адміністративного правопорушення.
Я завжди виконую вимоги Правил Дорожнього Руху і на місці нібито порушення, я рухався з дотриманням вимог правил дорожнього руху та на червоне світло світлофору не проїжджав.

Згідно статті 251 КУпАП України: Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами».
Інспектор в порушення цієї статті КУпАП, не встановив ніяких інших доказів моєї вини, окрім своїх особистих, нічим не підкріплених, обвинувачень, чим порушив вимоги статті 252 щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Інспектор ДПС Безгінов Дмитро Федорович не ознайомив мене з моїми правами та обов’язками під час складання зазначеного протоколу, чим лишив мене права користуватися правовою допомогою, заявляти клопотання та надати документи, які передбачені ст. 33 КУпАП, що в свою чергу спричинило неправильне та необґрунтоване рішення по справі.
Інспектор ДПС Безгінов Дмитро Федорович виніс Постанову по справі ще до того, як оформив Протокол (готова Постанова АЕ1 №190489 була додана до Протоколу, що інспектор ДПС власноруч записав у Протоколі ВА1 №173226), чим вчинив ряд грубих процесуальних порушень. Зокрема, були порушені наступні статті Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):
— ст. 245 КУпАП, яка вказує, що з’ясування обставин справи при її розгляді повинно бути всебічне, повне і об’єктивне, а вирішення справи повинно відбуватися в точній відповідності з законом;
— ст. 251 КУпАП вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів по справі, а ст.ст. 279 та 283 КУпАП зазначають, що при розгляді справи оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховується особа, яка притягається до відповідальності та бере участь у справі, а вже потім приймається рішення та виноситься Постанова по справі.
Таким чином, винесення Постанови по справі ще до того, як був складений протокол та внесені до нього пояснення водія, є грубим порушенням норм КУпАП та свідчить про формальний розгляд справи.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.19 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Враховуючи вищевикладене , керуючись ст. 288, КУпАП, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19, ч1. ст104,ст.105 КАСУ,

ПРОШУ СУД :
1. Визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія АЕ1 №190489 від 4 березня 2011 року.
.
2. Справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях адміністративного правопорушення.

Додаток :
1. Копії позовної заяви на 3 арк. – 3 шт.
2. Копії протоколу про адміністративне правопорушення – 3 шт
3. Копії постанови про адміністративне правопорушення – 3 шт.
4. Копії паспорту – 3 шт.
5. Копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – 3 шт.

9 березня 2011 року.
(підпис)

———- Сообщение добавлено в 08:54 ———- Предыдущее сообщение размещено в 08:37 ———-

Доп.секция светофора

До
Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровск
49000, пр.Карла Маркса, 57
Тел.(056) 744 21 26

23232, м.Кукуево, вул. ****************
Тел.: +38 (050) 222-22-22
Адреса електронної пошти: [email protected]

Відповідач 1:
УДАI ГУМВС України у м. Дніпропетровськ
м. Дніпропетровськ, вул. Троїцька 2-а, 49070
056 745-23-17
Інші засоби зв’язку невідомі

Відповідач 2:
Передерій Юрій Іванович
старшина міліції, інспектор ДПС
УДАI ГУМВС України у м. Дніпропетровськ
м. Дніпропетровськ, вул. Троїцька 2-а, 49070
056 745-23-17
Інші засоби зв’язку невідомі

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправною та скасування
постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
серія АЕ1 №171061 від 8 березня 2011 року

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи. Відповідно до ч.5 ст. 288 КУпАП від сплати держмита звільнено

8 березня 2011 року посадовою (службовою) особою Передерієм Юрієм Івановичом (надалі за текстом – Інспектор) стосовно мене було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія АЕ1 №171061, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП України «Про адміністративні правопорушення» за нібито проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора та було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 425,00 грн. (чотириста двадцять п’ять гривень 00 коп.).
Із зазначеною постановою не погоджуюсь, оскільки вона винесена з порушенням норм права, є незаконною, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав:

08.03.2011 року я, ***********, керуючи власним автомобілем KIA, державний номер АЕ ***** ЕА, рухався по вул. Коцюбинського до вул.Набережна Леніна, що в м. Дніпропетровськ. Під”їзжаючи до регульованого перехрестя, приблизно за 30 метрів додаткова секція світлофора(стрілка вправо) горіла зеленим сигналом, я пригальмував, думаючи, що зараз загориться зелений миготливий сигнал додаткової секції , та цього не прослідувало і я продовжив рух далі. Перед закінченням проїзду перехрестя додаткова секція світлофора почала миготіти. Я, впевнившись у відсутності транспортних засобів з інших напрямків, згідно пункту 8.7.3 (е) ПДР України перетнув його , здійснивши поворот праворуч та виконав вимогу п. 8.11.ПДР (Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху) Але за поворотом був зупинений інспектром ДАІ Передерієм Юрієм Івановичом. Я зупинився згідно вимог Правил Дорожнього руху, інспектор ДАІ, підійшов до мене та виказав вимогу передати йому водійське посвідчення та реєстраційний документ на транспортний засіб та звинуватив мене у допущенні порушення Правил дорожнього руху, а саме п.8.7.3 ПДР, про що був складений протокол серія ВА1 №173638 від 08.03.2011 року, згідно якого мене притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та винесено постанову серія АЕ1 №171061 від 08.03.2011 року.
Але в самому протоколі та в постанові відсутні посилання на об’єктивні докази, які б підтверджували мою вину. Інспектор мені таких доказів теж не надав. Тобто, наразі, маємо лише суб’єктивну думку самого інспектора, яка нічим не підтверджена і вина моя, як того вимагає законодавство при винесенні постанови, не доведена. Суб’єктивна думка чи припущення інспектора ДПС, а також його бажання за будь-яких умов притягнути мене до адміністративної відповідальності, не можуть буди належними та достатніми доказами, що підтверджують вчинення мною адміністративного правопорушення.
Я завжди виконую вимоги Правил Дорожнього Руху і на місці нібито порушення, я рухався з дотриманням вимог правил дорожнього руху та на червоне світло світлофору та вимкнену додаткову секцію не проїжджав, що може засвідчити мій свідок, який в той час знаходився зі мною в автомобілі(моя дружина) та яку інспектор ДАІ відмовився вносити до протоколу як свідка.
Прошу суд визнати мою дружину, громадянинку України ************** свідком подій того дня.

Також хочу звернути увагу суду на те, що після зупинки мого транспортного засобу, обвинуваченні мене в порушенні правил дорожнього руху, інспектор ДАІ не одноразово вимагав прослідувати в його службовий транспортний засіб, адже за його словами в нього є відеозапис мого, нібито порушення. В той час на даху службового автомобілю інспектора ДАІ я помітив невідомий пристрій, якім інспектор ДАІ знімав це перехрестя. Враховуючи, що п.21 ст.11 Закону України ”Про міліцію“ дозволяє використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а таким нормативно-правовим актом є наказ МВС України №111 від 27 березня 2009р., але п.18.10 якого забороняє використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув, я задав питання щодо приналежності цієї відеокамери, її сертифікації, повірки, та відповідності до ст.8 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” метою якого є захист інформації, яка є власністю держави, а також чи можу я подивитись свідоцтво про держ. повірку відеокамери та звірити її серійний номер, марку, модель із даними що внесені у вищезгадане свідоцтво — інспектор ДАІ відповів, що сертифікат відповідності і свідоцтво про держ. повірку цієї відеокамери – це його особиста справа і мене це не стосується.
Згідно Кодексу Адміністративного Судочинства України (далі КАСУ), ст. 70 належність та допустимість доказів:
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
3. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
4. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Але фактично мені не було надано жодних доказів моєї вини, не опитано свідка, що знаходився в моєму авто і проігноровано мої пояснення.
Згідно:
— п.4.5 положення про державну автомобільну інспекцію міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997р. № 341 одним з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки учасників дорожнього руху, захист їх прав та законних інтересів;
— п.2.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 111 від 27.03.2009р. у своїй діяльності працівники підрозділів ДПС керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України та цією Інструкцією;
— п.6.25 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 111 від 27.03.2009р. працівник підрозділу ДПС під час несення служби зобов’язаний неухильно дотримуватися законності та не допускати її порушень;
— п.18.7 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 111 від 27.03.2009р. у взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху працівникам підрозділів ДПС забороняється пред’являти безпідставні звинувачення;
— ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно статті 251 КУпАП України: Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами».
Інспектор в порушення цієї статті КУпАП, не встановив ніяких інших доказів моєї вини, окрім своїх особистих, нічим не підкріплених, обвинувачень, чим порушив вимоги статті 252 щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Інспектор ДПС Передерій Юрій Іванович не ознайомив мене з моїми правами та обов’язками під час складання зазначеного протоколу, чим лишив мене права користуватися правовою допомогою, заявляти клопотання та надати документи, які передбачені ст. 33 КУпАП, що в свою чергу спричинило неправильне та необґрунтоване рішення по справі.
Інспектор ДПС Передерій Юрій Іванович виніс Постанову по справі ще до того, як оформив Протокол (готова Постанова АЕ1 №171061 була додана до Протоколу, що інспектор ДПС власноруч записав у Протоколі ВА1 №173638), чим вчинив ряд грубих процесуальних порушень. Зокрема, були порушені наступні статті Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):
— ст. 245 КУпАП, яка вказує, що з’ясування обставин справи при її розгляді повинно бути всебічне, повне і об’єктивне, а вирішення справи повинно відбуватися в точній відповідності з законом;
— ст. 251 КУпАП вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів по справі, а ст.ст. 279 та 283 КУпАП зазначають, що при розгляді справи оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховується особа, яка притягається до відповідальності та бере участь у справі, а вже потім приймається рішення та виноситься Постанова по справі.
Таким чином, винесення Постанови по справі ще до того, як був складений протокол та внесені до нього пояснення водія, є грубим порушенням норм КУпАП та свідчить про формальний розгляд справи.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.19 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Враховуючи вищевикладене , керуючись ст. 288, КУпАП, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19, ч1. ст104,ст.105 КАСУ,

ПРОШУ СУД :
1. Визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія АЕ1 №171061 від 8 березня 2011 року.
.
2. Справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях адміністративного правопорушення.

Додаток :
1. Копії позовної заяви на 4 арк. – 3 шт.
2. Копія протоколу про адміністративне правопорушення – 3 шт.
3. Копія постанови про адміністративне правопорушення – 3 шт.
4. Копії паспорту – 3 шт.
5. Копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – 3 шт.

10 березня 2011 року.
(підпис)

Немає складу адмінправопорушення без зазначення технічного засобу у постанові про порушення ПДР за ст. 122 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП (ВС/КАС у справі №337/3389/16-а від 30 травня 2018р.)

Фабула судового акту: Водій начебто переїхав перехрестя на червоний сигнал світлофора. Інспектор поліції ніби як зафіксував порушення ПДР технічним засобом та склав постанову про притягнення водія до адмінвідповідальності за ч. 2, ст. 122 КУпАП . Водій не погодився з цим і звернувся із позовом да адмінсуду.

І матеріалах справи міститься відеозапис за № АР0023, де дуже схожа машина на машину водія порушує переїзд перехрестя. У постанові, що оскаржується, відеозапис зазначений за № АР 00023. Ідентифікувати марку автомобіля та державний реєстраційний номерний знак точно неможливо. Постанова про адмінправопорушення складена інспектор не за місцем вчинення правопорушення, як це передбачено ст. 276 КУпАП , а за місцем роботи позивача.

І головне: всупереч ст. 283 КУпАП у постанові про адмінправопорушення не зазначений технічний засіб, яким був здійснений відеозапис.

Суди не були однозначні при вирішенні спору: якщо суд першої інстанції задовольнив позов водія і скасував постанову про адмінправопорушення, то суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанції і залишив у силі постанову суду першої інстанції.

ВС підкреслив, що справа про накладення адмінправопорушення за ст. 122 КУпАП не може розглядатися інспектором за місцем роботи позивача, а повинна розглядатися за місцем вчинення адмінправопорушення.

ВС також наголосив, що якщо у постанові про накладення адмінправопорушення не вказано технічний засіб яким здійснений фото або відеозапис, то провадження підлягає закриття на підставі ст. 247 КУпАП у зв’язку із відсутністю події і складу адмінправопорушення.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2018 року

адміністративне провадження №К/9901/29775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — Стрелець Т. Г.,

суддів — Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін адміністративну справу №337/3389/16-а(2-а/337/154/2016)

за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції міста Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Романовського Дмитра Валерійовича, третя особа — Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року , прийняту колегією суддів у складі головуючого судді — Чепурнова Д.В., суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до подав позовну заяву до Інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції міста Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Романовського Дмитра Валерійовича, в якій просив визнати протиправною і скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №049379 від 28 серпня 2016 року та закрити провадження по справі на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП ).

2. Позовна заява мотивована тим, що при винесенні оскарженої постанови відповідачем не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП . Зазначає про те, що його не було ознайомлено з фото- кіно фіксацією скоєного правопорушення, не було роз’яснено прав та обов’язків, в постанові не вірно зазначено місце скоєння адміністративного правопорушення.

3. Ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору — Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. 26 жовтня 2016 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя вирішив:

4.1. Позов задовольнити.

4.2. Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 049379 від 28 серпня 2016 року, винесену відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП .

4.3. Провадження по справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП .

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував наявність у діях позивача ознак адміністративного правопорушення, встановленого частиною 2 статті 122 КУпАП .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року скасовано постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2016 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

7. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що винесення інспектором патрульної поліції роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Романовським Д.В. постанови про адміністративне правопорушення за місцем роботи позивача не суперечить нормам діючого законодавства. Крім того, факт проїзду автомобіля НОМЕР_1, яким керував позивач, перехрестя пр. Соборний та вул. Покровська на червоний сигнал світлофора підтверджується відеозаписом, здійсненим з автомобіля патрульної поліції, який рухався у зустрічному напрямку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 лютого 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року.

10. Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

11. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

12.1. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена не на місці вчинення правопорушення, а за місцем роботи позивача, що не передбачено нормами діючого законодавства.

12.2. У оскаржуваній постанові в порушення статті 283 КУпАП не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис та невірно вказана адреса зафіксованого правопорушення.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. 28 серпня 2016 року інспектором патрульної поліції роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Романовським Д.В. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №049379, згідно з якою позивач 28 серпня 2016 року о 09:47 год. в місті Запоріжжя, по пр. Соборний, 48, керуючи автомобілем НОМЕР_1, проїхав перехрестя пр. Соборний — вул. Покровська на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.п.8.7.3 (е) ПДР України.

14. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16.2. Пункт 19 статті 4. Індивідуальний акт — акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

16.3. Стаття 5. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача — суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

16.4. Стаття 19. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

16.5. Стаття 341. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16.7. Стаття 77. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

17.1. Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

17.2. Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

17.3. Стаття 254. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу .

17.4. Стаття 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу .

17.5. Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

17.6. Стаття 283. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

17.7. Стаття 279. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

18. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 .

18.1. Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП , виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

18.2. Пункт 9 розділу ІІІ. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП ), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

19.1. Стаття 16. Водій зобов’язаний виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів — посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

19.2. Стаття 41. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху , що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

20.1. Пункт 1.1. Ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

20.2. Пункт 1.9. Особи (далі ПДР України), які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України , здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Аналізуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

23. Колегія суддів зазначає, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб’єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов’язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

24. Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб’єкта владних повноважень.

25. Судами встановлено, що на підтвердження факту проїзду позивачем на заборонений червоний сигнал світлофора, відповідачем надано відеозапис №АР 0023, тоді як в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення вказано інший номер — №АР 00023.

Надаючи правову оцінку даному відеозапису, суд першої інстанції встановив, що автомобіль, схожий на автомобіль позивача, дійсно проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору. При цьому, ідентифікувати марку автомобіля та державний реєстраційний номерний знак не виявилося можливим.

Натомість, суд апеляційної інстанції, переглядаючи даний відеозапис дійшов висновку про підтвердження факту проїзду автомобіля НОМЕР_1, яким керував позивач, на червоний сигнал світлофора. Крім того, як зазначив апеляційний суд, вказаним відеозаписом також спростовуються доводи позивача стосовно того, що на зазначеному перехресті не працював світлофорний об’єкт.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб’єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов’язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб’єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб’єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб’єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об’єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб’єктом владних повноважень (в даному випадку — інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об’єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена не на місці вчинення правопорушення, а за місцем роботи позивача, що не передбачено нормами діючого законодавства. Крім того, у даній постанові невірно зазначено місце вчинення правопорушення та не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АР №049379 від 28 серпня 2016 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП , а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

26. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за місцем його роботи відповідає нормам статті 276 КУпАП є необґрунтованими, оскільки Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП , зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами ) на місці вчинення порушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП .

27. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

28. За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

29. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають

31. Керуючись статтями 341 , 345 , 349 , 352 , 356 , 359 Кодексу адміністративного судочинства України , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року — скасувати.

3.Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2016 року — залишити без змін.

4.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Еще по теме:

  • Уголовный кодекс нападение на человека Преступления против жизни и здоровья личности Раздел 2 - Уголовного Кодекса Украины Преступления против жизни и здоровья личности Статья 115. Умышленное убийство 1. Убийство, то есть […]
  • Суд пыть-ях мировой Судебный участок № 2 Пыть-Яхского судебного района Понедельник 9:00-18:00 Вторник - Пятница 9:00-17:00 Прием граждан и документов работниками аппарата мирового судьи осуществляется в […]
  • Моральный вред по ст116 ук рф Моральный вред по ст116 ук рф Автострахование Жилищные споры Земельные споры Административное право Участие в долевом строительстве Семейные споры Гражданское […]
  • Воинская часть 12664 екатеринбург ФБУ - Войсковая Часть 12664, ГУ ФБУ - Войсковая Часть 12664, ГУ зарегистрирована по адресу г.Екатеринбург, ул.Братьев Быковых, д.34, к.А, 620027. Председатель ликвидационной комиссии […]
  • Где оформить материнский капитал в тюмени адрес Материнский капитал в г. Тюмень Тюменской области Процедуру получения сертификата на материнский капитал регламентирует Приказ Министерства здравоохранения и социального развития […]
  • Дегтярева диана александровна юрист Дегтярева Наталия Владимировна Помощник юриста Возраст: 28 лет Город: Киев Контактная информация Соискатель указал телефон и эл. почту. Чтобы открыть контакты, войдите как работодатель […]